18-річний Михайло Гнетило з Ужгорода має посвідчення радника прем'єр-міністра. Миколі Азарову сподобався план погашення боргів, що запропонував другокурсник Закарпатського державного університету. Михайло навчається на факультеті економіки й туризму, опановує фах "Фінанси і кредит".
На зустріч Михайло Гнетило приходить у костюмі й чорних окулярах. Сідає на лавці на набережній річки Уж.
— У березні до Ужгорода прилітав Азаров. Студентів трьох вузів зібрали у драмтеатрі. Було людей із 900. Мій університетський куратор попередила, щоб підготував одне запитання Азарову, — хлопець знімає окуляри. — Вирішив спитати, як уряд збирається пропагувати економічні реформи, якщо багато українців вважають, що це тільки на гірше. Але то питання до нього не дійшло. Азаров спитав у студентів: "От є сім'я, де батько й мама отримують по 2 тисячі гривень зарплатні. 2006 року вони беруть кредит. 2008-го батько залишається без роботи. Вони знову беруть кредит. За рік їм потрібно віддавати вже по 5 тисяч гривень щомісяця. Що їм робити?". І додав: "Якщо в залі хтось відповість правильно, я потисну цій людині руку". Один студент відповів, що треба більше заробляти. Якась дівчина запропонувала економити. Але з їхніх відповідей посміялися. Я встав і сказав, що треба взяти новий кредит, виплачувати з нього і думати на перспективу. Після цієї відповіді Микола Янович запросив мене на сцену.
На сцені Михайло обмовився.
— Азаров спитав, що влада робить неправильно. Я сказав — що дозволяє продавати державні підприємства. Кажу, одним із монополістів є Азаров. Микола Янович не зрозумів, перепитав. Я ще раз назвав його прізвище. Сам тільки потім зрозумів, що мав на увазі Ахметова. Він розсміявся. До мене підійшов заступник міністра освіти Євген Сулима й похвалив. Потис руку.
За тиждень Михайлові Гнетилу зателефонували з облдержадміністрації.
— Попросили принести всі свої документи. Я захвилювався, але поніс. Навіщо, вони не змогли пояснити. Казали, що це вказівка з Києва. Через місяць видали мені посвідчення. У мене від душі відлягло, а то й не знав, що очікувати. Подумав: тепер потрібно ходити на різні заходи — дізнаватися, що турбує область, і писати про це Миколі Яновичу.
За місяць подзвонила прес-секретар Кабінету міністрів і попросила написати службову записку прем'єру. Я написав про спеціальну економічну зону. Порадив відновити її, бо це збільшить експорт, імпорт, робочі місця. Ще запропонував, щоб допоміг відновити виноробство, узаконив приватних виробників. І порадив, щоб підприємці стимулювали розвиток спорту. У червні поїду на зустріч з Азаровим.
Мама в мене лікар. Батько — будівельник, тепер на пенсії. Вони зраділи, що я радник прем'єр-міністра. Друзі одразу почали звертатися по допомогу. Дехто просив домовитися про навчання. Я зрозумів, що в Україні мало людей думають глобально. Більшість — живуть власними проблемами.
Запитую, що попросив би в Миколи Азарова, якщо з'явиться нагода.
— Хотів би навчатися в Оксфорді. Працювати мрію в податковій службі або в СБУ.
2 
1
Коментарі