20-річний Cтаніслав Кураса з Черкас допомагає розшукувати дітей, які втекли від батьків. Сидячи вдома, обводить маркером фотографії на плакатах. Мама, 51-річна Людмила, скаржиться, що після закінчення школи Станіслав, хворий на дитячий церебральний параліч, не мав чим зайнятися:
— Інвалідів у вуз беруть неохоче. А в мене вже нема здоров"я тягати його по сходах. Тому залишала Стаса вдома. Приходжу, а він сам із собою розмовляє. Я попросила дівчат із соціального центру знайти йому якесь заняття.
Станіслав тримає на колінах плакат з фотографіями шістьох дітей. Два фото обведені червоним. Ліва долоня в хлопця завернута до зап"ястка.
— Стас може працювати тільки правою рукою, — пояснює мати. — Перші плакати я після нього поправляла, доки не натренувався. Спочатку взяли 50 плакатів, згодом ще сто.
Хлопцеві за роботу не платять. На День рятівника в Києві йому вручили телевізор "Оріон" і диплом "Чуйне серце".
Школу Станіслав закінчив на п"ятірки. Учителі приходили до нього додому.
— У нас двері не зачинялися, — згадує Людмила. — Стас робив завдання з історії для всього класу. Коли задавали твір з літератури, писав тільки заголовок та закінчення. А середину розповідав усно.
Стас робив завдання з історії для всього класу
Питаю у хлопця, чим хоче займатися.
— На якійсь радіостанції у Черкасах крутити музику, — каже. — Або буду програмістом. Мама возила мене на комп"ютерні курси.
— Відкладаємо на комп"ютер гроші з його пенсії, — додає Людмила. — Отримує 540 гривень. На День інваліда Стас вів вечір у Черкасах. Оголошував учасників без папірця, бо має добру пам"ять. А як за баскетбольну команду "Черкаські мавпи" вболіває! У залі з хлопцями кричить, аж у мене голова болить, — сміється.
Розповідає, що до народження сина працювала продавцем.
— А потім присвятила йому життя. Щодня носила на масаж, три-чотири години пішки.
У Станіслава є старший брат Святослав, 28 років.
— Нас плутають іноді, бо імена майже однакові, — усміхається Стас.
Святослав грає в духовому оркестрі на кларнеті та саксофоні. Їхній батько Василь викладає музику у школі мистецтв.
Недавно вони отримали квартиру в будинку, обладнаному для інвалідів.
— Там ще голі стіни, треба ремонт робити. Але замість сходів пандуси, є великий ліфт, — радіє Людмила.
Каже, що в будинку буде ще реабілітаційний центр для інвалідів.
— Стас там працюватиме секретарем — буде відповідати на телефонні дзвінки. А я, — додає сором"язливо, — хочу вести музичний гурток. Навчу інвалідів танцювати у візках.
1986, 20 жовтня — Станіслав Кураса народився в Черкасах
2003 — закінчив комп"ютерні курси
2004 — на "відмінно" закінчив загальноосвітню школу N3
2005 — став волонтером у соціальному центрі "Черкаська перспектива"; старший брат Святослав одружився з Наталею
2006 — Станіслав отримав відзнаку телекомпанії "Магнолія ТБ" "Чуйне серце"
2 
1
Коментарі