— Треба нагороджувати звичайних людей, які не мають стосунку до пожежної частини чи міліції. Я зробив те, що велить моя робота. Мені за неї платять гроші, — каже майор служби цивільного захисту львів'янин 36-річний Юрій Іванів.
Він став героєм-рятівником року.
— Кожен із нашої бригади когось рятував. Мені подарували від міністерства скляну статуетку і радіотелефон. Навіщо він мені? Лежить удома запакований.
Юрій очолює четверту рятувальну частину Франківського району Львова. Нагороду отримав за те, що 22 липня врятував двох жінок із палаючої 5-поверхівки.
— Це була п'ята ранку, — згадує Юрій. — Приїхали одразу з попереднього виклику. Із вікон валить дим, на балконі останнього поверху кричать дві жінки. Їм на вигляд по 25 років. Одна викидає якийсь пакет із речами і перелазить через засклений балкон. Якби скочила, шансів вижити не було. Я з колегою в кисневих апаратах піднялися на п'ятий поверх. Блондинка вже перелізла через парапет, інша, чорнява, примостилася за нею. Схопив першу попідруки і витягнув. Вона в тілі, якби зірвалася, я б за нею полетів. Почав заспокоювати, а вона трясеться, пережила шок. Потім обидві зникли, навіть не подякували.
На роботу ходить позмінно — три дні відпочиває, добу працює. У день має до п'яти викликів.
Жодного разу не був травмований. Загинути міг двічі.
— Перший раз, коли гасили пожежу в підвалі, побачив здутий газовий балон. Ще б кілька хвилин погрівся, бахнув — усі б мертві були. Другий раз у приватному будинку впала стеля, але я встиг вибігти. А от мій друг Володимир Демків три роки тому загинув. Ударило струмом, коли гасили пожежу на львівській станції "Підзамче".
У мене троє дітей і дружина Марія. Через два роки можу виходити на пенсію за вислугою років. Ще маю час подумати, бо мені тут подобається. Дружині про страшні випадки із жертвами не кажу. Хай спить спокійно. Коли я тільки починав рятувати людей, снилися пожежі. А через пару років пройшло все.
3 
35413
Коментарі