"Син Олег до 30 років парубкував, а потім привів додому жінку з двома дітьми, — пише 52-річна Леся з Київської області. — У Люби сину 9 років, а доньці 4. Від чоловіка пішла, бо пив і бив. Вона жінка працьовита, але самовпевнена й нахабна. На другий тиждень життя в нашому домі заявила, що Олег повинен приписати її та дітей. Сама на роботу не ходить, а Олег паше у дві зміни, щоб одягти та прогодувати сім'ю. Хоче назбирати гроші на квартиру й побратися з Любою. Але вона досі не розлучена й час від часу бачиться з колишнім".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку, обводить нею навколо фото брюнета у спортивному костюмі й жінки у джинсових шортах. Любов худа, кучерява, має дві родимки на щоці. В Олега — сережка в лівому вусі.
— Пара побереться взимку, коли Любов завагітніє. Шлюб з першим чоловіком розірве восени. Той відмовиться платити аліменти на дітей, тому зустрічатимуться в суді ще пів року. Олег знайде кращу роботу, вдома буватиме рідко. Зжитися з невісткою буде непросто, але заради сина підете на самопожертву. Квартиру куплять за рік, ще кілька місяців робитимуть ремонт. Не помітите, як чужі діти стануть рідними онуками.
"Хвилююся за доньку, бо живе з чоловіком, який старший за мене, — розповідає в листі 56-річна Наталія Володимирівна з Тернопільської області. — У нього за спиною три шлюби та п'ятеро дітей. Має бізнес, добре заробляє, але більше одружуватися не планує і дітей не хоче. Питаю Катю: "Яке майбутнє тебе з ним чекає?" Недавно до неї телефонувала його колишня. Спочатку погрожувала, а потім по-доброму порадила забути цього чоловіка, бо на щось хороше від нього годі сподіватися. Наводить аргументи, з якими важко не погодитися. Але донька каже, що кохає його".
Надсилає фото Катерини — білявки із зеленими очима. За талію її обіймає сивий бородань у коричневому піджаку. Позують біля "Тесли".
— Донька вибір зробила. Житиме з чоловіком у цивільному шлюбі кілька років, доки не набридне невпевненість у завтрашньому дні. До останнього сподівається, що коханий передумає і поведе до шлюбу. Але цього не буде. Захоче стати матір'ю і почне шукати надійнішого партнера. Вийде заміж у 33, за рік хреститимете онука.
"Дочка вдруге вийшла заміж за першого чоловіка, — пише 65-річна Оксана Василівна з Полтави. — З Володею прожили чотири роки. Потім Свєта покохала Івана, а від Вови завагітніла інша жінка. Вони розійшлися і 10 років жили з іншими людьми, доки надумали зійтися знову. Такою щасливою доньку не пам'ятаю. У 43 роки вона завагітніла й народила двійню. А тепер надумали з немовлятами переїжджати в Польщу. Мови не знають, роботу не знайшли, але вже виставили квартиру на продаж. Не можу все покинути і їхати за ними, а розлучатися з онуками не хочу. Ми з чоловіком так довго чекали на них".
Надсилає власне фото з двома немовлятами на руках. Дівчатка в рожевих шапочках, загорнуті у крижмо — покривало, на яке кладуть немовлят під час хрещення. Фото зроблене біля храму.
— Діти поїдуть за кордон, бо там зятю запропонують високооплачувану роботу. Але додому повертатимуться двічі на рік — на Різдво й Великдень. Щодня спілкуватиметеся по телефону. Робіть закордонний паспорт. Зможете частіше навідувати внуків, згодом вмовите чоловіка на переїзд.
"У сина проблеми з навчанням, — пише вінничанка Аліна, 38 років. — У школу ходити не хоче. З Максимом ніколи не було просто. Власних дітей не мала, тому зважилися з чоловіком на усиновлення. У 4 роки хлопчик не вмів самостійно їсти, майже не говорив і погано спав уночі. Ми з усім справилися за пів року. Дитина навіть зовні стала схожою на нас. Але все змінилося, коли Максу виповнилося 10. Сусідка розказала що він усиновлений. Готувалися до цієї розмови, але хотіли, аби подорослішав, вислухав і зрозумів. Макс утік з дому. Шукали весь день. Потім довго говорили, обіймалися і плакали. Простив нам, життя ніби налагодилося, а у восьмому класі його як підмінили. Зриває уроки. Вчителі на нього жаліються".
Біоенергетик кладе долоню на лист, заплющує очі.
— Перехідний вік у сина тільки почався. Максим демонструватиме характер, але скоро візьметься за голову. Буде найсильніший у класі з математики. Його відправлятимуть на олімпіади. Якщо докладе зусиль, має всі шанси навчатися за кордоном. Запишіть його на курси англійської. Син потребує любові та підтримки.
"Досі не зустрів половинку, — розповідає в листі хмельничанин Олександр, 34 роки. — Познайомився з дівчиною через оголошення. Їздив до неї в гості, все складалося добре. Але одного дня вона перестала відповідати на дзвінки й перервала стосунки. Чув, що була заміжня і має дівчинку. Але не знаю, що з нею зараз. Чи любила мене? Хотів би її повернути, але чи судилося?"
Надсилає фото Галини, кароокої жінки з довгим каштановим волоссям.
— Сумуєте за тією, яка принесла багато любові в життя. Спробуйте ще раз зустрітися й відверто поговорити з коханою. Якщо готові пустити в серце нову любов, запросіть на побачення ту, про яку думаєте не один місяць. Усе складеться добре, якщо приборкаєте ревнощі й перестанете копирсатися в минулому партнерки. Стосунки треба будувати на довірі.
"У сина проблеми з чоловічим здоров'ям, — розповідає в листі 65-річна Ольга з Черкас. — Спочатку лікарі обнадіювали, він пив таблетки жменями, але це не допомогло. Додався бактеріальний простатит. Син у страшній депресії. Зробився злим, уночі не спить. Йому 31 рік, одружений не був, з дівчатами не зустрічався. Просимо його піти до психолога, але не хоче".
— Щоб син повернувся до нормального життя, треба погодитися на операцію, яку пропонують лікарі. Грошей на неї бракує, доведеться взяти кредит. Але це дасть сину шанс повноцінно жити. Під Новий рік зустріне жінку, з якою поєднає долю. Знайде роботу, зможе забезпечувати себе й батьків.
1 
1
Коментарі