Відмовитися від пакетів було легко. Треба усвідомити, що можна обходитися без них. Коли почала ходити за покупками з власною тарою, продавці дивувалися. Тепер частіше підтримують. Вони укріплюють мою віру в те, що роблю, — каже 31-річна Світлана СТЕЛЬМАШЕНКО з Кропивницького.
З березня 2022-го в Україні заборонять користуватися пластиковими пакетами. Відповідний законопроєкт ухвалили у Верховній Раді 1 червня. Світлана Стельмашенко відмовилася від них три роки тому.
— У магазин ходжу з рюкзаком, — розповідає. — Складаю список покупок. Удома збираю необхідну кількість лотків і мішечків. Багаторазові торбинки різних розмірів три роки тому пошила сестра, служать досі. Їх використовую для крупи, овочів і фруктів. Для картоплі чи моркви, які не завжди бувають чистими, маю інші мішечки. Перу їх за необхідності. В багаторазові лотки беру рибу та м'ясо. Кажу продавцям, що пакет не потрібен і прошу зважити в мою тару. Товари в пакуванні, що не підлягає переробці, не купую. У такий спосіб не лише допомагаю довкіллю, а й економлю, бо не переплачую за упаковку. Воду в пластиковій тарі не беру. Маю пляшку з нержавіючої сталі. Вдома фільтрую воду шунгітом, який продається в аптеках.
Зізнається, іноді пакети все ж потрапляють у її життя.
— Коли йду на прогулянку, беру їх із собою, — розповідає Стельмашенко. — На вулиці збираю в них пластикові кришки і сміття, які можна здати. Пакети використовую, доки не порвуться. А потім мию, сушу й відправляю на переробку. Нещодавно пішли гуляти з чоловіком. У місті біля річки збирали сміття. Це було наше найромантичніше побачення.
Світлана Стельмашенко працює на метеостанції. Три роки тому почала сортувати сміття. 2019-го створила рух екоактивістів "Кроп без сміття" в Кропивницькому.
— Тоді поблизу мого будинку розмістили пункт прийому вторсировини. Туди можна приносити пляшки від побутової хімії, папір, скло, стрейч-плівку і пластик. Почала це все сортувати. Коли збирається певна кількість, складаю вторсировину біля сміттєвих баків. Малозабезпечені здають ці пакунки й отримують гроші. Також маю вдома великі торби, в які збираю те, що в нашому місті не приймають — пакети з чорною поверхнею всередині, шуршик (вид поліетиленової упаковки, яка лускає від розтягування. — ГПУ). Разом з однодумцями відправляємо ці відходи до Києва чи Рівного, де їх переробляють. Обов'язково кожен вид вторсировини мию, висушую та максимально щільно складаю, аби зменшити об'єм. Рідні теж сортують сміття. Чоловік мене підтримує. Якщо поза домом у нього залишається якась упаковка, то завжди приносить, щоб я відсортувала.
2 
1
Коментарі