— Якось попросив дружину купити щось, де я міг би тримати папери. Вона придбала 20 папок Обухівського паперового комбінату. Віримо, що приносять удачу, бо минулого сезону на перегонах зайняли з ними друге місце, — каже гоночний інженер голландської команди МР "Мотоспорт" 39-річний Дідрік КІНДС. Став популярним після того, як на одній із гонок його сфотографували з папкою, що мала напис "Справа №" та український герб. Такі випускає Київський картонно-паперовий комбінат у місті Обухові, за 50 км від столиці.
Дідрік Кіндс народився в Голландії. 5-річним разом з батьками переїхав до Бельгії. Отримав спеціальність інженера космічних систем. З 18 років брав участь у перегонах автомобілів на сонячних батареях. З 2012-го працює в голландській команді МР "Мотоспорт".
— 20 вікендів на рік — це гонки, — розповідає англійською Дідрік. Розмовляємо у кондитерській "Волконський", що у гольф-клубі на Оболоні. Тут чотири роки тому він відсвяткував весілля з киянкою 33-річною Юлією. На зустріч прийшли разом. Поряд зі столиком біля вікна у візку спить їхня донька 4-місячна Моніка. — За кілька днів до старту етапу треба прибути на місце. Маю налагодити зв'язок машини та пілота. Під час гонки бачу всі дії водія на комп'ютері. Аналізую. Вказую йому на помилки і раджу, як покращити результат. На кожні перегони маю окрему папку. На всіх написано "Справа №31" — номер нашої машини. Фото з ними викликало ажіотаж у мережі. Щойно повідомили, що хтось вже продає футболки із зображенням такої папки. Тепер Обухівська фабрика мені повинна їх безкоштовно поставляти або заплатити за піар.
Юлія та Дідрік познайомилися в січні 2013-го у місті Дубай в Об'єднаних Арабських Еміратах.
— Він приїхав на гонку, а я працювала в британських школах викладачем музики — давала приватні уроки гри на гітарі, — говорить жінка. — Якось подруга запросила у ресторан. Тієї ночі пілот команди Дідріка розбив машину. Вони передчасно закінчили гонку і пішли "запивати горе" в бар. Потім Дідрік полетів до Бельгії, а я залишилася в Дубаї, — продовжує. — Тоді займалася тенісом. На одному з тренувань підвернула ногу. Коли Дідрік про це дізнався, одразу ж прилетів. Допомагав, підвозив мене до учнів. До нього у Бельгію полетіла за півроку. Провели романтичні вихідні в Парижі. За кілька місяців він попросив, щоб познайомила з батьками. Української мови він не знає, а мої батьки не володіють англійською. Спілкувалися за допомогою ґуґл-перекладача. Вони з татом підняли тему історії. Виявилося, Дідрік багато знає про минуле України. Тато дістав свій найкращий коньяк, а ми з мамою пішли в іншу кімнату.
Подружжя побралося влітку 2014-го.
— Після одруження жили в Бельгії, — каже Юлія. — Там гарні сади, чисті дороги. Але о п'ятій-шостій вечора все зачиняється. Звикнути до цього важко. Трохи більше ніж за рік переїхали до англійського міста Мілтон-Кінзі.
— Підписав там контракт з місцевою командою "Статус", — додає Дідрік. — Та за два місяці вона припинила заїзди у моїй кваліфікації. Тоді ж Англія оголосила про вихід з Європейського Союзу. Стали брати на роботу лише місцевих. Вирішили переїхати до України.
— Буває, Дідрік приносить із супермаркету не те, що просила. Каже: "Мені потрібен пакет", а йому дають щось інше, — розповідає дружина. — Платить, бо сил пояснювати не вистачає. Та буває й інакше. На Водохреще пішов вигулювати собак. Коли повернувся, розповів, що сьогодні в Україні люди освячують воду. Йому про це розповіли собачники, які англійської не знають. Як їм це вдалося, не розумію.
5 
1
Коментарі