"Шкода, що Степан Іванович у відрядженні, — каже про колишнього чоловіка мама співачки Руслани Ніна Аркадіївна, 56 років. — Ми з ним збираємося до Києва. Уже півроку як у Руслани не гостювали. То він не мав часу, то моя мама приїжджала. Потім його мама померла — бабця з Конюшок — 82 роки мала. Уже сорок днів минуло".
Ми сидимо у львівському продюсерському агентстві "Студія "Люксен". Ніна Аркадіївна працює тут головним медіа-менеджером.
— Я була приголомшена звісткою про смерть бабці, — зітхає. — Здавалося, мамця буде жити вічно. Мене донькою називала. Коли вона померла, Руслана була за кордоном. Я їй написала в есемесці співчуття, а вона: "Що сталося?". Усе, що змогла витиснути з себе: "Дзвони татові". Вона бабцю дуже любила.
У селі Конюшки Рогатинського району на Івано-Франківщині залишилася сестра Степана Лижичка Леся.
— А мої батьки в Росії живуть. Мамі 78 років, хоч по ній і не скажеш. Дуже рухлива — Руслана в неї вдалася. А тато хворіє. З батьками живе менша сестра Ірина, шкільний інспектор. Донька її вчиться у фінансово-економічному інституті, займається бойовими мистецтвами.
Дівчина у вузьких джинсах приносить на сріблястій таці чай. Замість цукру Ніна Аркадіївна ставить на стіл баночку з медом.
— З чоловіком розлучилася, коли Руслані було вісім років, — розповідає. — У нього інша сім"я — дружина Оля і донька Гануся. Я допомагала Олі з малою, коли Степан був у відрядженнях. А Руслана залишилася зі мною. Але любить тата, бо він справді золотий чоловік.
Чому ви розійшлися?
— Зрозуміли, що окремо ліпше. Я заміж більше не вийшла, бо знала, що для дитини тато — один. А може, це судьба така, — розглядає нігті. — Як і те, що маю одну дитину. Він у центрі живе, а я маю двокімнатну квартиру на Сихові (спальний район Львова. — "ГПУ"). Руслана часто в тата ночує. Прийде сюди, проговоримо до третьої чи п"ятої ночі, а тоді йде до нього. Він спочатку був проти, щоб Руслана співала. Хотів, щоб стала лікарем. А який з Руслани медик? Вона жодної таблетки не випила. Я травами її лікувала. Як переїжджали на Сихів, відсунула диван, а там — купа таблеток. А вона каже: "Якби я це приймала, то була би здорова?".
Чоловік хотів, щоб Руслана стала лікарем
Ніна Аркадіївна машини не має, їздить на таксі.
— Боюся сідати за кермо, хоч права маю, — зізнається.
Руслана робить вам подарунки?
— Привезла з Африки щось цікавеньке, але треба поїхати забрати. Я люблю срібло, біжутерію. Хіба в неї є час на покупки? У Європі Руслана бачить лише аеропорти, готелі, зали. Та й смаки у нас різні. Я, наприклад, спідниць не люблю. А от різне взуття обожнюю.
На "Люксені" Ніна Лижичко вже понад 10 років. Доти 22 роки працювала у відділі кадрів проектного Інституту нафтохімії.
— Степан Іванович був там теплотехніком. Гарний був інститут, квартири давали працівникам. А в 90-х почав занепадати. Руслана з Сашком (Ксенофонтовим. — "ГПУ") саме планували розписуватися. І дочка вмовила мене перейти в агентство. А тато тепер має свою фірму.
Донька радилась з вами перед тим, як виходити заміж?
— Ми спочатку були проти. А вона казала: як не Сашко, то ніхто. Боже, ми так переживали, я валер"янку ковтала. Кожна мама для своєї доньки хоче принца на білому коні. Пізніше зрозуміли, що Сашко — не принц, а король. Весілля вони справили маленьке. Наше із Степаном було трохи більше — на 30 гостей. У двокімнатній квартирі накрили столи, гуляли. Я тоді на третьому курсі в училищі вчилася.
Зі сватами підтримуєте стосунки?
— Сашко без батька виховувався. А мати живе у Львові, на Стрийській. Зустрічаємось щосуботи, говоримо про дітей і мріємо про внуків.
1950, 7 січня — народилася в Росії, у селі Бикове Сахалінської області, в родині військового; дівоче прізвище — Сапєгіна
1968 — вступила до Львівського музичного педучилища, у клас хорового диригування
1972 — музична вихователька в дитсадку; вийшла заміж за Степана Лижичка
1973 — народилася донька Руслана
1975 — стала до роботи в Інституті нафтохімії у Львові
1991 — розлучилася
1996 — працює у продюсерскій агенції "Студія "Люксен"
2 
1
Коментарі