— Як приїжджали на козацькій чайці в якийсь європейський порт у 1990-х, на нас казали — рус. За 10 років там усі знали, що ми з України, — розповідає львівський художник 46-річний Тарас Бенях. Він — капітан козацької чайки "Пресвята Покрова". Із командою на ній здійснив 15 морських походів. Відвідали всі європейські країни, крім Португалії й Ірландії.
— Останні п'ять років команда не робила походів, — говорить Тарас у себе в майстерні на горищі. — Пошкодилися дерев'яний корпус і палуба. Морськими припливами затопило мотор. На ремонт вітрильника збираємо 60 тисяч гривень. Щоби відправитися до Португалії чи уздовж берегів Ірландії, потрібно 10 тисяч євро. Треба запастися паливом, купити компас, радіо, рятівний пліт. Тільки непромокальні костюми коштують по 500 євро.
Чоловік показує на ноутбуку чорно-білі фото корабля. На одній лівий борт накрило хвилею. Четверо чоловіків у рятувальних жилетах тримаються за протилежний борт.
— "Пресвяту Покрову" будували члени козацького товариства "Кіш" у 1991–1992 роках на території фанерного заводу поблизу Львова, — продовжує. — Її довжина становить 20 метрів, ширина — 3,5. Поміщає до 30 чоловік. Є точною копією бойового вітрильного козацького човна XV століття. За основу взяли архівні описи, креслення.
Бенях заварює чай каркаде. Сідаємо за круглий дерев'яний стіл. Навпроти стоїть пустий мольберт, під ногами — паркет із плямами від фарби.
— Перед першим походом у Херсоні пройшли курс морської підготовки, — говорить Тарас. — У європейських портах нас радо зустрічали. Люди приносили вино й наїдки. Ми розповідали про Україну. Чим відрізняється від Росії, наскільки давнішу має історію. Так бенкетували з гостями. Потім дізнавалися, хтось із них французький граф і володіє виноградними плантаціями, хтось — політик. В Афінському порту гостювали у шефа морської поліції. За 10 років знову нас гарно прийняв. Безхатьки залишалися в нас ночувати.
Чайка представляла Україну на найбільших морських фестивалях старовинних кораблів у Франції, Нідерландах, Великій Британії.
У французькому Руані стався нещасний випадок. У гармаша Андрія Винницького вибухнула жменя пороху. Зайнявся одяг. Той вискочив за борт. Там його підібрала медична допомога. Обробили опіки, забинтували.
Опіки вже почали гоїтися. І тут прийшли з українського військового корабля "Гетьман Сагайдачний", який теж був у порту. Забрали Андрія в медсанбат на перев'язку. Йому погіршало. У нас же в армії основними ліками була "зєльонка".
Повели Андрія знов до французів. Ті жахнулися. Мовляв, що ми таке зробили? Було соромно за країну.
На добу виділяли $15 на члена екіпажу.
— Купували харчі. Їли гречку, кабачкову ікру. Брали з собою два баки по 500 літрів питної води. На острові Скірос в Егейському морі полювали з мушкетами на диких кіз. Думали, він безлюдний. До нас прийшов військовий катер. Сказали, щоб забиралася. Там американська військова база розташована.
Кілька разів чайка зимувала у Франції, на півночі Великої Британії. Ми самі їхали додому. Або залишалися на нелегальні заробітки. Я раз на два місяці зоставався в Лондоні. Працював на м'ясокомбінаті. На заводі перепаковував консерви, пиво. Робив ремонти в котеджах. За місяць можна було заробити 180–200 фунтів стерлінгів. Цього би вистачило на автомобіль. Купив інструменти для ремонту.
8 
35413
Коментарі