Посол Росії в Україні 69-річний Віктор Черномирдін вручив директору Київського музею російського мистецтва Юрієві Вакуленку, 49 років, та екс-директору, науковому співробітнику закладу Тамарі Солдатовій, 59 років, ордени Дружби. Посол критикував намір поставити у Швеції пам"ятник Мазепі та хвалив секретаря Ради нацбезпеки та оборони Раїсу Богатирьову.

О 18.00 два охоронці вирівнюють зелену доріжку, що веде на другий поверх музею.

— Поправляйте хорошенько, а то еще кто-то упадет, будет мне неприятность, — наказує Юрій Вакуленко. Сідає на стілець, витирає обличчя хустинкою. Каже, що хвилюється як хлопчик.

Тамара Солдатова фарбує губи перед великим дзеркалом біля гардеробу, наспівує "Отцвели уж давно хризантемы в саду". Звертається до Вакуленка:

— Може, фуршет варто зробити перед концертом?

— Що ти! Тоді Віктор Степанович точно на концерт не залишиться, — запевняє директор.

До них спускається офіціантка. Повідомляє, що у фуршетній залі  розкладено цукерки "Вечірній Київ" і в келихах — шампанське.

— Може, ще фруктів? — запитує Солдатова.

Вакуленко просить її заспокоїтися.

О 18.30 сходинками піднімаються Віктор Черномирдін та радник-посланник Всеволод Лоскутов. За ними йде помічник Олег із букетом квітів та двома маленькими футлярами з орденами.

Радник-посланник розповідає, що торік кілька разів був у музеї з донькою Юлією. Вона живе в Москві. Розглядав картини Врубеля, Айвазовського. Черномирдін шкодує, що його онуки не бачили цих робіт.

— Це треба виправити, — каже Лоскутов. — За цінністю експонатів на пострадянському просторі це третій музей після "Третьяковки" і музею в Санкт-Петербурзі.

Посол бере в помічника квіти й ордени, вручає їх Вакуленкові та Солдатовій. Каже:

— Директору та екс-директрисі.

На другому поверсі в переповненій залі майже 100 гостей. Дорогою Лоскутов хвалить картини музею. Черномирдін нахиляється над вухом Солдатової, говорить упівголоса: "Я молод и не промах, я сказка наяву". Жінка сміється та відхиляється.

Ниче. Не таких покоряли

Колектив "Рідні наспіви" вітає посла грою на балалайках та романсами на вірші Марини Цвєтаєвої. Черномирдін та Лоскутов сідають у першому ряду. Доки триває концерт, посол намагається з"ясувати в радника-посланника перебіг політичних подій в Україні. Той розповідає, що у Швеції збираються встановити пам"ятник українському гетьману Іванові Мазепі.

— Як у Швеції?! Чому мене не спитали? Не розумію, — зводить брови Черномирдін.

— Бо в Україні ставитимуть пам"ятник Карлові ХІІ,— пояснює Лоскутов.

— А, думають, у Швеції пам"ятник цьому зрадникові Мазепі довше простоїть, — відказує Черномирдін. — Гадають, там наших немає.

Запевняє, що встановлення пам"ятника Мазепі — неподобство.

— Ми, росіяни, хотіли по-людськи, по-братськи, разом 2009-го відзначити перемогу в Полтавській битві. А тут таке, — розводить руками посол. — Ну нічого, ми й без України відсвяткуємо.

Лоскутов розповідає, що Юлія Тимошенко в Брюсселі заявила про будівництво газопроводу в обхід Росії.

— От не йметься їй, — обурюється Черномирдін. — Що творить, га? Куди і що збирається тягнути? Коли приїде в Москву, треба їй пояснити — що, де й по чому. Ти ж знаєш, у нас зараз Рая Богатирьова, вона готує приїзд Ющенка. Така толкова, усе правильно розуміє.

У розмову втручається директор черкаського товариства пенсіонерів "Русское достояние" 69-річний Едуард Дмитрієв, який сидить через два місця від посла. Він перехиляється через людей і каже:

— Ты ей объясняй не объясняй — ни черта не понимает. Ты ей одно, а  она — знов за рибу гроші. Она у нас — непокірна.

Черномирдін хитає головою. У залі лунає романс "Отцвели уж давно хризантемы в саду". Віктор Степанович просить усіх помовчати, бо це його улюблений. Слухає із заплющеними очима.

Концертна програма закінчується о 19.30. Посол обіймається із Солдатовою та Вакуленком і швидко йде до виходу. Гості прямують до фуршетної зали.

За келихом шампанського Едуард Дмитрієв скаржиться гостю із Санкт— Петербурга, художнику Альбертові Лозанову на Тимошенко:

— Це ж кара якась! От у НАТО вже вступати хоче. Словом — непокірна.

Лозанов озирається довкола і тихенько каже:

— Ниче. Не таких покоряли.

×