Італійський співак 69-річний Робертіно Лоретті виходить зі свого номера в готелі "Україна" біля столичного майдану Незалежності. До столиці приїхав після концерту в Харкові наприкінці лютого. У Києві виступить 24 квітня.
Лоретті супроводжує піаніст Фабриціо. На вигляд — такого ж віку. Чоловіки сідають на бежевий диван біля стіни в холі.
— Дуже ціную Фабриціо. Але полюбляю над ним трохи покепкувати, — каже англійською Робертіно Лоретті. Він — невисокий, у чорному костюмі. — Якось зі сцени почав розповідати: "Фабриціо — неймовірно хороша людина. Він зі мною об'їздив увесь світ. Чудовий музикант. Тільки має маленький недолік — любить чоловіків". Хоча це не так. Фабриціо спершу задоволено слухав. Потім як закричить: "Ні, ні, Роберто жартує! Я люблю жінок!"
Фабриціо починає сміятися й говорить щось італійською до Лоретті. На сцені грає зі співаком 20 років.
1960-го під час Олімпійських ігор у Римі Лоретті почув телепродюсер із Данії. Хлопець виконував у кафе пісню "О, соле міо". За тиждень підписали контракт на запис платівок. Світову славу підліткові принесла пісня "Джамайка". В Радянському Союзі вперше виступив 1989 року.
— 1969-го був у Болгарії, — розповідає Робертіно Лоретті. — Мені там заплатили за концерт 15 тисяч доларів. Ось тільки дали їх болгарськими левами. За 2 тисячі левів там можна було купити квартиру. Я склав гроші в такий пакет, як із супермаркету. Покликав болгар, що працювали зі мною впродовж концерту — танцюристів, помічників. Вони заробляли на день левів 15. Десять із них витрачали на їжу й дорогу на роботу. Спитав в одного хлопця, чи має будинок. Відповів: звісно, ні. З другом знімають помешкання. Я поцікавився, скільки може коштувати будинок. "2 тисячі 700 левів, десь так", — сказав хлопець. — "Ось тобі три, і тобі дві, і тобі". Так роздав усі гроші. Для мене вони не були такими великими.
Після того повертався додому з двома італійськими друзями. Це було за два дні до Різдва. На вулиці — пусто, морозно, сніг, 22:00. Раптом прямо перед собою побачив 80-річну бабусю. Зрозумів, що бідна. Нагадала мені мою стареньку маму. У мене не залишилося болгарських грошей. Тільки сотня доларів. Дав їй купюру. Тоді в Болгарії це була велика сума. Жінка стояла й плакала. Зараз я кавалер Мальтійського ордену — жертвую гроші, приміром, для людей в Африці. Але цю історію запам'ятав назавжди.
Лоретті показує значок Мальтійського ордену на лацкані піджака. Він червоний із білим хрестом посередині. Ним нагороджують за значні пожертви бідним.
Робертіно Лоретті у шлюбі вдруге. Живе в Римі з дружиною Маурою. Вона на 14 років молодша за чоловіка. Працює стоматологом.
— Її вдень немає вдома. Сиджу й вирішую, що сьогодні їстиму — ризотто з шампанським, чи фетучино, а може, канелоні? В мене щодня нове меню.
Лоретті просить Фабриціо знайти в телефоні фотографії родини. Показує дружину з русявим волоссям, молодшого сина Лоренцо та його дівчину.
— Дуже розчарувався в попередньому шлюбі. Діти мене не слухали. Все робили по-своєму. Син Лоренцо — від другої дружини. Ловить кожне моє слово. Він — один із найкращих стилістів Італії. Працює для жінок, але справжній чоловік. Займається кунг-фу. Кілька днів тому прийшов додому, торс увесь синій — жах! Професійно плаває різними стилями. Має чудовий голос, виходить до фіналів на музичних конкурсах.
Він першого шлюбу Лоретті має двох дітей. Колишня дружина померла після розлучення.
— Якось на гастролях зустрів дуже красиву жінку, — каже Робертіно. — Мені було 24 чи 25. Вона — як Мадонна. А в мене постійні репетиції й виступи. Три дні я до неї не обізвався. І вона мені не сказала ані слова. Тільки дивилася незвичним поглядом. В останню ніч, коли мав вилітати додому, вона прийшла до мого номера і з порогу сказала: "Хочу, щоб ми кохалися". Відповів: "Я хотів би бути з тобою більше, аніж годину. Але саме за годину в мене літак". Вона просила залишитися хоча б на 20 хвилин. Та я зрозумів: 20 хвилин нам не вистачить. Адже мені тоді було не 69. І ми обоє були неймовірно пристрасними. Не спізнився на літак, а ось цей потяг — проґавив.
— Загалом, моє життя занадто нормальне, — додає Лоретті. — Люблю попоїсти, рано лягаю. А після сну завжди займаюся гімнастикою, роблю вправи для голосу. Ніколи не курив сигари, не вживав алкоголю. І жодного разу не кохався. І ще одне, що не сказав про себе — я великий брехун!
600 000 доларів пропонував за марку з обличчям Робертіно Лоретті один з українських колекціонерів. У Фінляндії випустили сотню таких марок. Із них залишилося дві. Одна — в музеї Санкт-Петербурга. Друга — в Лоретті. Свою марку українському мільйонерові співак не продав.
"Рікко прилітав і цілував мене дзьобом"
Вдома у Робертіно Лоретті живе пес. Раніше тримав іподром.
— У мене були найкращі коні, — говорить співак. — Кожен — по тисячі доларів. Та давно їх продав. Востаннє катався років у 45. Люблю коней із гарячою кров'ю. А зараз боюся на таких їздити.
Колись тримав папуг. Першого звали Рікко. Він любив ластитися до мене, прилітав і цілував мене дзьобом, — Лоретті трьома пальцями щипає себе за щоки, махає руками, наче крилами. — А на інших налітав, дзьобав. Рікко спав зі мною в ліжку. Був у мене закоханий. Може, це була папуга-дівчинка.
Якось повертаюся з гастролей, запитую в мами, де Рікко. Вона каже: "Тижні два його не бачила". Не захотів залишатися без мене в будинку. Я вибіг на двір і почав кричати: "Рікко, Ріккучо!" Раптом побачив його. Папуга прилетів попрощатися. Я подивився на нього й сказав: "Відпускаю тебе назавжди". І він зник.
Потім мені подарували іншого папугу. Цей негідник не хотів зі мною розмовляти. За це я йому казав: "Рікко був красивіший за тебе". Потім з ним прощався і йшов. І птах одразу починав до мене озиватися.
Дев'ять років не давав концертів
Робертіно Лоретті народився в Римі. Справжнє ім'я — Роберто. Був п'ятою дитиною із восьми в родині. Батько — штукатур, мати — домогосподарка.
Коли мав 10 років, батько занедужав. Хлопець почав працювати помічником у пекарні. Розвозив булочки до кафе і при цьому співав. Згодом власники кав'ярень почали запрошувати Роберто, щоб він співав у них.
У дитинстві після виступу з хором у Ватикані з Лоретті побажав зустрітися Папа Римський Іоанн XXIII.
Протягом 1973–1982 років не давав концертів — присвятив себе родині, був кінопродюсером, відкрив магазин, кілька ресторанів.
Дружив з українським співаком Анатолієм Солов'яненком. Познайомилися, коли Робертіно було 16 років. У цей час Солов'яненко стажувався в міланській опері Ла Скала.
— Бачив Анатолія Солов'яненка за три дні до того, як він помер, — говорить Лоретті. — Запросив до себе, показав будинок. Запропонував виступити на моєму концерті наступного місяця в Римі. Він погодився. За три дні — дзвінок. Дізнаюся, що він помер. Він мав справжній тенор. Був набагато кращий за Паваротті.
1 
1
Коментарі