16 червня в райцентрі Полонне на Хмельниччині Ганна Білик народила трійню. Востаннє таке в містечку було 15 років тому.
— За 2 часа до того я прийняла двійню, — розповідає Тамара Михайловська, виконувач обов'язків завідувача пологовим відділенням районної лікарні. — За два місяці до пологів УЗІ показало, що в Білик теж буде двійня. Народила одного хлопчика, другого. А потім — ще один. Видно, що мама розстроїлася. У неї матеріальне становище не дуже. А ще брак не зарегістріруваний. Але у відділенні доглядала гарно. До груді брала.
Перший хлопчик важив 2 кг 800 г, другий — 2 кг 130 г, третій — 2 кг 350 г.
28-річна Ганна Білик живе на околиці містечка в приватному секторі. На подвір'ї розвішані пелюшки.
— Синів сначала хотіла назвати, як трьох багатирів: Ілля, Добриня й Альоша. Потом як трьох святих: Хаджей, Седжей і Анжей. Але рішила як трьох київських князів: Мирослав, Святослав і Ярослав. Як родилися по порядку, так і назвала.
У помешканні є водопровід. Туалет, ванна в будинку. У хаті, крім породіллі з немовлятами, живуть дві її доньки, мати й три сестри.
— Я помагаю мамі, — говорить 7-річна Сніжана Білик. — І памперси виношу, і колихаю, і з бутилочки годую.
Мирослав і Святослав близнята.
— Тяжко з трьома, — розповідає Ганна. — Думаю, Сніжанка буде помагати. Мені з Іванкою підсобляла. Молока хватає погодувати раз на день. То підкормлюю смєсями.
Три роки тому Ганна Білик розлучилася з чоловіком. 36-річний Іван Білик зловживав спиртним. Завагітніла від 39-річного Володимира Верещинського. Незадовго до пологів вигнала його.
— Грошей у нього немає. Не працює. Випиває. Краще самій виховувати, ніж будь із ким.
Районна рада та мерія подарували породіллі пральну машину. Ганна просить ще тримісний візочок.
— Я думаю, це питання ми також вирішимо, — каже мер Станіслав Розумовський, 54 роки. — А от з житлом ситуація стоїть гостро. Немає фінансування.
Володимир Верещинський вдома з'являється під вечір. Він у лісі збирав лікарські рослини. Заробляє 1 тис. грн на місяць.
— Ми з Ганею познакомилися на вулиці, — каже. — Жили в неї сім місяців. Я не злякався труднощів. З дєтства сам виріс. Ще й племянніка вибавив. Я би хотів жити разом із Ганною й дітьми. Але вона не хоче.
Живе в глиняній хатині. Мати померла, коли йому було кілька років. Через хворобу 5 років тому померли батько і старший брат. На Володимира й племінника залишили хату.
— Ніби все нормально було, аж доки не стали ділити хату, — розповідає Артем Верещинський, 20 років. — Вона Володимира почала виганяти, бо ми хату поділили. Вийшло кожному по 2 кімнатки.
Сусіди добре відгукуються про Володимира.
— По молодості трохи випивав, але кілька років не п'є, — каже Тетяна Кушпіль, 41 рік. — Встає раненько й допізна працює. Спокійний. Робить у хаті ремонт. Він тих її дочок так любив. Старшу веде за руку, молодшу на руках несе. Іде в магазин, усе їм купляє. А коли родилися хлопці, вони щось не поділили. Такий у неї характер. То Володя приходить до моєї онуки, бере її на руки, а в нього в очах сльози стоять.
Володимир щодня ходить до Ганни поратися на городі та годувати кабанчика. Натомість вона дозволяє йому кілька хвилин побути з дітьми.
Володимир не був одружений. До трійні дітей не мав.
3 
1
Коментарі
3