Вінничанка Ольга Мудрик, 48 років, три місяці тому поховала чоловіка.
— На похороні була, як у тумані, нічого не помню, — розповідає. — Сусіди, родичі, друзі, колеги по роботі зібрали матєріальну помощ. Десь 2 тисячі гривні. Я на них думала 40 днів по чоловікові справити.
Ольга сиділа за столом і перелічувала гроші, коли хтось подзвонив у двері. Жінка швидко поклала купюри в конверт і кудись сховала. Коли сусідка пішла з хати, ніяк не могла згадати, де поклала гроші. Шукала по всіх закутках.
— Познаходила у шафі навіть старі 100 рублів по червонцю. Певно, покійний Льоша заначку зробив і забув. А того конверта ніде нема.
За тиждень до 40 днів Ользі наснився сон.
— Ніби мій Льоша сидить у кімнаті за столом, у костюмі, галстуці. Такий, як його хоронили. І каже мені: "Шо, гроші шукаєш? Подивись у мене у сірому піджаку у внутрєнньому кармані". У шкафу від чоловіка справді залишився добротний сірий костюм. Я планувала віддати його сусідові з першого поверху. Ану, думаю, перевірю. І точно — гроші у конверті лежать! Як вони могли там очутитися? Коли в двері подзвонили, я до тої шафи навіть не підходила. Максимум — під скатерку могла запхнути.
Жінка розплакалася.
— Я ніколи не вірила в потойбічне життя. Тепер точно знаю, що чоловік чекає на мене.
Коментарі