Костянтин Лукашевич, 59 років, — переможець першого конкурсу "Вибери приз". Пан Костянтин виграв незвичний приз — публікацію власного художнього твору. Та грав він не для себе, а для 57-річної сестри Ніни Лукашевич. Вона поетка.
— Наша Ніна складає вірші зі школи, причому дуже легко. Але не любить доробляти їх. Пише до дати, до свят, або просто, коли настрій гарний. Найдовшого вірша склала мені на 50-річчя, — розповів пан Костянтин.
Він зізнався, що давно пропонував сестрі десь надрукувати бодай одного вірша. Та вона відмовлялася: соромилась.
Ніна Лукашевич ще не знає, що її вірші будуть надруковані. Зараз вона гостює у родичів у Рівненській області. Перед від"їздом брат попросив у неї кілька віршів.
— Порадую сестру, — задоволений пан Костянтин. — Нехай почитає себе в газеті. Сама вона ніколи б цього не зробила.
Костянтин і Ніна Лукашевичі — хіміки, разом закінчували Львівську політехніку. Вона вже на пенсії. А він працює в Інституті харчової хімії і технології. Займається альтернативними сумішевими видами палива. Експериментує, чим можна замінити нафтопродукти. Зараз розробляє унікальне паливо — на основі ріпакової олії.
— Це дуже важливо для України, бо не маємо достатньо своєї нафти. "Ріпакове" пальне добре для сільгосптехніки, — каже він. — А ось для "Мерседесів" потрібна дуже якісна, очищена олія.
Наступного року Костянтин іде на пенсію.
— Може, теж почну писати вірші, — сміється. — Дотепер писав тільки наукові статті.
День добра і любові
День добра і любові...
Хочу, щоб був таким кожен день,
Щоб серце співало,
А душа — нудьги не знала.
Філіжаночка кави
Філіжаночка кави —
Мила забава.
Відпочинок з друзями —
До життя приправа.
Осінь
Осінь...
Дивна пора...
У всіх поетів на вустах.
Для одного — натхнення,
Кохання, любов.
Для іншого — остання вона,
І не повториться знов.
Лишається тільки
Спомин про життя Людини,
Що була часткою
Мозаїки України.
1 
1
Коментарі