Я — Ваша читачка. Поки що виписала газету на три місяці. Але, якщо вона залишиться такою і надалі, буду вважати її своїм другом і рекомендувати іншим.
Вирішила взяти участь і в конкурсах: а раптом поталанить? Ще ніколи в житті нічого не вигравала, чомусь не вірила, що це серйозно. Зрештою, не позбавлена сумнівів і зараз... Зичу Вашій (і моїй) газеті цікавих матеріалів і багато читачів. Хай Вам (і мені) щастить.
З повагою Оксана Кучинко, м. Луцьк
Дорога редакціє! Надсилаю Вам листа і квитанцію. Я, Ніколаєнко Володимир Кіндратович, виписую Вашу газету протягом року. Мені уже 81 рік, був на фронті, визволяв Одесу, Ковель. Був кулеметником і зв"язківцем. Три рази поранений, але ще живий і газети читаю, і судоку розгадую. Правда, щось мало воно получається.
Полтавської обл.
Шановна редакціє, велике Вам спасибі за змістовну і просту газету для нас, селян. Я вагалася, висилати квитанцію чи ні, бо два рази в інших газетах мені не везло. Ну, кажуть, Бог трійцю любить, а раптом цього разу пощастить. Нам, пенсіонерам, телевізора дуже хочеться, але хочеться багатьом, то треба, щоб ще був везучий. У мене є два онуки, але, мабуть, не буду писати про сім"ю, щоб не подумали, що випрошую. Старі люди колись казали: "Що Бог дасть". А Бог дає кожному своє. Ще раз бажаю Вам так держать, або ще і краще. Успіху Вам у роботі.
Цікора Тетяна Василівна,
с. Михайлівка Драбівського р-ну Черкаської обл.
Добрий день! Мені 79 років. Маю невелику освіту. Прослужив у Радянській Армії з 1944 по 1951 рік у військах МВД СРСР. Потім працював у органах МДБ два роки в колишній столиці нашої держави, яка розпалася. Там проживав із сім"єю. Два роки працював у редакції газети в одному із районів Житомирщини. Зараз живу на Черкащині в селі, де народився. Бажаю працівникам "ГПУ" міцного здоров"я і наснаги у праці.
Медведенко Василь Родіонович,
с. Багачівка Звенигородського р-ну
Черкаської обл.
Після інституту пропрацювала 15 років у школі-інтернаті. То були найкращі роки життя.
Починала працювати ще тоді, коли інтернати тільки створювалися. 2007 року буде 50 років нашому закладу. Серед випускників є лікарі, інженери, агрономи, вчителі, навіть два кандидати наук.
Маю двох доньок. Одна працює лаборанткою. Валентина, з якою я живу, до декретних працювала в дитсадку, але вийшла перерва біля шести років. За той час відбулося багато змін. До перебудови у нас було більше 20 дитсадків та ясел. Але пішли скорочення, Валін дитсадок закрили. Вона стояла на обліку на біржі. Було місце листоноші, мусила йти, і тягне цю лямку вже 14-й рік. Іншого варіанту нема.
А робота пекельна. Листоноша, як та невістка, винна у всьому: конвертів треба для плану продати на 120 гривень, товару — на 600 гривень. А ще ж треба газети рознести, пенсію виплатити і від собак утекти.
У нас був випадок років 10 тому. Одну листоношу собака покусав і перелякав так, що вона лікувалася в лікарні імені Ющенка (вінницька психушка). Була на групі зо два роки, а тоді померла.
Позаминулого року на одну листоношу напала група шпінгалетів 13–15 років, сумку з грошима видерли. Якби не почала кричати і не почули чоловіки, які поверталися з роботи, то грошам була б гамба. Шпану забрали в міліцію, вони вже давно там були на обліку. А жіночка покинула пошту, тепер працює двірничкою.
Минулого року напав паскуда на жінку, коли вона зайшла в 5-поверхівку. Дав по голові макогоном, але вона ще встигла наробити шуму. Хтось почув, подзвонили в міліцію. Паскуда встиг утекти. На щастя, сумку з грошима залишив. Жіночка кілька місяців пролежала в тій же лікарні імені Ющенка. Тепер має 3-тю групу, але мусить робити на сортуванні листів.
Я оце наводжу вам приклади з життя-буття листонош. І ніхто не піднімає питання на вищому рівні, що цю роботу вважати за якимось списком, платити путні гроші. Якщо виконають усі норми, то доплатять пару десятків гривень, а їх податкова "ам", і все.
Ярошевська Аліса Петрівна (переможниця
конкурсу "Виграй 500 гривень-39"),
м. Жмеринка Вінницької обл.
2 
1
Коментарі