За письменником і педагогом 62-річним Петром Сорокою справили сороковини в селі Петриків поблизу Тернополя. Мав задавнену хворобу кишечника.

— Петрові треба було робити операцію ще два роки тому, але він відмовився. Коли дав згоду, вже було пізно, — каже письменник Олександр Вільчинський, 55 років.

Петро Сорока закінчив Кременецьке медучилище та Тернопільський педагогічний інститут. Працював у редакціях районних газет. 2011-го став доцентом Тернопільського педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Видав 18 художніх книжок.

— Із Петром познайомилися 1992 року, — розповідає Вільчинський. — Тоді в журналі "Тернопіль" почали друкувати мою повість "День восьмий". Якось на вулиці до мене привітався незнайомий чоловік і завів мову про мій твір. То був Петро. За якийсь час був приємно здивований його рецензією.

Останнім часом Петро заводив розмови про смерть. Не підтримував їх, бо не люблю говорити на цю тему. Та він, мабуть, намагався зрозуміти щось більше, ніж нам дано. Писав, що найкраще помирати в понеділок.

Петро Сорока любив усамітнюватися. Влітку жив у лісі. Колекціонував живопис. Був одруженим. Мав двох дітей.

×