Петра Шатунова називають Януковичем-молодшим

 

Майже чотири місяці тому, 5 квітня, сріблястий вертоліт президента Віктора Януковича приземлився на окраїні села Костівка Козельщинського району Полтавщини. Місцевий житель Петро Шатунов зустрівся з главою держави. Попросив, щоб у село провели газ.

— Дєло йдьот. До мене першого труби проклали, — весело каже Петро Шатунов, 61 рік. Запрошує до двору. Одягнений у камуфляжні шорти. На голові кепка з написом англійською "Каліфорнія". По подвір'ю бігають індики. — Ето їх пас, як президент прилітав. Глянув — вертольот крутиться, опускається за селом. Мене прям потянуло до нього. Як був у грязних штанях, вскочив на вєлосіпед і поїхав. Охраннік чуть матом не посилає, каже, нельзя. Тут голос із середини: "Пропусті етого селяніна". Відкриваю двері — Віктор Фьодорович сидить. Він простой мужик. Спитав, як жизнь. Я й кажу, газу немає. Пообіщав помогти. За пару днів у сєлє таке творилося — начальства наїхало, тьма. Потом робочі труби прокладали. Дороги, правда, перепаскудили. Треба було грейдером розровнять, а то як послє войни розбиті.

Шатунов запрошує в хату. У великій кімнаті дружина Лідія й донька Тетяна миють меблі, пахне фарбою. Під вікнами висять невеликі конвектори.

— Як поможе старикам із газом, то добре. Я з Кременчука, там про Януковича доброго слова ніхто не скаже, — Тетяна викручує ганчірку, витирає підвіконня.

— У своє врємя Ленін тоже сидів у ссилці. І нічого, — відповідає їй батько. — Ми благодарни прєзіденту. Мене в районі всі узнають. Називають, послом прєзідента.

Костівка за 30 км від райцентру. Двічі на тиждень туди ходить автобус. У селі 33 хати. Проходимо повз глиняну розвалюху в бур'янах.

— То лікарня, — киває чоловік. — Справа була величезна ферма. Розтягли все, розворовали. Тільки башня осталася. Странно, як досі не впала.

На водонапірній вежі звили гніздо лелеки. За 20 м видно каркас довгої будівлі без даху.

На перехресті біля темно-бордових "жигулів" зібралися четверо літніх людей у калошах. У багажнику перебирають товар.

— Янукович малий прийшов, — сміючись вітається до Петра Шатунова односелець Дмитро. Їсть із дерева шовковицю. — Це ми Петра так називаємо. То наш магазін, — киває на машину.

— На Костівку случайно впав газ. Якби Петруха не поліз у вертольот, нічого не було б, — плескає по плечу Шанутова. — Но могорич пити рано. Як дадуть огоньок, то ми, друг, ніде одне від одного не дінемося, — сміється.

Костівка за 7 км від найближчого села Хорішки. Звідти прокладають труби під газ. Підвідний і розподільчий газопроводи роблять за державні кошти. Виділили близько 4 млн грн.

— Цим газом стільки урону наробили людям, — каже 63-річна Любов Мошенська. Спирається на велосипед. На рулі висять велике відро, два бідони й табуретка. — Треба було їм тільки по городу труби класти. Кажуть, трактор не проїде, зрубуйте три рядки кукурудзи. Воно як безплатно, то робиться наверле.

Селяни кивають.

— Хай Янукович знов прилетить та піднажме, щоб швидше зробили, — додає Раїса Науменко, 65 років. — Бо дотягнуть до Нового году. Ми ж дров не заготовляємо і вугілля тоже. Як поміг Петьці, тьфу, Петру Івановичу, хай до кінця доведе. Іще дорогу нам зробить і пенсію добавить.

— Та куди він прилетить. Одні розвалини дивитися, — заперечує Любов Данилівна. — У нього на дачі "Межигір'я", чи як воно називається, забори красіві, а тут що?

Петро Шатунов топчеться на місці:

— Казав мені, прилечу обізатєльно, як газ пускатимуть. Із бабусею познакомлюся. Я зглупив, не взяв у нього мобілки. Він тоже не обзивався усе врємя.

Раїса Висилівна невдоволено махає головою:

— Шось тут не так. Хай Янукович хоч землю їсть, не повірю, що просто так в оцю дірку газ проведуть. Казали, за селом газові родовища. Мо, завод поставлять. І землі страх родючі. Виженуть нас звідси, городи заберуть.

Газифікують 27 хат.

— Сестри Азарови недавно відмовилися.

Перепитую, чи не родички вони прем'єру Миколі Азарову.

— Та яке, — відмахується Раїса Науменко. — А може, й родичі Миколи Яновича, хтозна, — каже замислившись. — Якби ще він приїхав, поміг їм газом. А то тільки за мужиками бігають.

За кілька днів після візиту Януковича, у Костівці поставили магазин. Пофарбований у зелене ларьок стоїть під деревами. Зачинений.

— Дочка торгує двічі на тиждень, — розповідає Любов Мошенська. — Хліб привозять добрий. Раніше скуплялися на машинах. Привезуть якоїсь гнилої ковбаси в багажнику, і тому раді. Колись узяла хлібину, а вона зелена всередині. Хотіла водітєлю віднести. Дєдушка не дав. Каже, як не возитимуть такого, де тоді скуплятися.

Відмикає ключем ларьок. Заводить усередину. Стіні оббиті деревом, на полицях стоять сіль, консерви, макарони, оцет. У кількох кульках — цукерки.

×