Петро Свідерський підглядає за жінками в туалеті

 

— Тільки не треба фотографувати, — попереджає 51-річний Петро Свідерський. — Не хочу мелькати обличчям по газетах.

Петро Свідерський одесит. Працює в приватній будівельній фірмі. Має дружину і двох дорослих синів. Живе у власній трикімнатній квартирі.

— Непогано заробляю, бо моя спеціалізація — фасади, — каже.

Не соромиться розказувати, що задоволення отримує від привселюдної демонстрації своїх статевих органів.

— У дитинстві ріс із двома сестрами. Вони старші, часто з подружками гралися. Я ще років у 8 любив їх лякати. Бувало, грають в якісь хатинки — підбігаєш до них і дістаєш пісюна зі штанів. Вони вищати починають.

Розказує, що з віком забув про сороміцьке заняття.

— Поїхав учитися в Одесу в "мореходку", там жив у гуртожитку. Якось з одною дівчиною сиділи в її кімнаті. Попросився в туалет. Шарпнув за ручку дверей, аж там інша на унітазі сидить. Як завищить від переляку. Мене тоді як током прошибнуло.

Наше життя з Катериною пісне якесь, одноманітне

Каже, особливого кохання до дружини Катерини не відчував — просто прийшов час заводити родину. Вони виховали двох синів. Дружина — домогосподарка, про його захоплення не здогадується.

— Наше життя пісне якесь, одноманітне. Весь час одна й та сама поза — місіонерська. Інколи хочеться чогось більшого. Катя каже, що соромиться, не хоче. Я й не наполягаю.

Декілька років чоловік демонструє власні статеві органи в людних місцях.

— Буває, кудись їду — уже дочекатися не можу. Удома ж такого не викинеш — взнають, піде слава, можуть і побити прийти. А за що? Я ж нікого й пальцем не зачепив. Мені тільки подивитися. Або себе показати.

— Міліція не забирала за такі речі?

— Ні. Вони, якщо когось шукають за такі штучки — то якогось бомжа чи алкоголіка. Я ж завжди пристойно одягнутий, при грошах. Ну хто мене буде шукати в дорогому ресторані чи готелі?

Кілька разів звертався до психіатра.

— Один почав соромити. Інший — виписав якісь пігулки, аби лібідо зменшити. Усе до лампочки.

Каже, задоволення отримує від переляку жертв. Найбільше не подобаються розбещені дівулі.

— Якось у Харкові на залізничному вокзалі забіг до туалету. Сидять дві такі розмальовані молодиці. Здається, п"яні. Спокійно встають, підтягаються при мені. Одна питає: "Ну что смотришь, у меня там все в порядке". Фу, гидко з того.

×