5 квітня близько 17.00 на окраїні села Костівка Козельщинського району на Полтавщині приземлився сріблястий вертоліт із президентом Віктором Януковичем на борту.
— Я у дворі пас індичат. Глядь у небо — вертольот над селом кружляє і сідає на поле, — розповідає Петро Шатунов, 60 років. — Мене прям щось потянуло до нього. Як був у грязних штанях і калошах, скочив на велосипед, поїхав подивитися. Біля вертольота ходить охраннік. Високий мужик у чорному костюмі. Каже мені: "Туда нельзя". Я став проситися: "Дай хоч подивитися. Всю жизнь на тракторі пахав, такого красівого ніколи не бачив". Коли гукає хтось із вертольота: "Пропусті етого сєляніна". Охоронець узяв мене під руку, на вухо каже: "С человеком познакомишься". Відкрив двері, заглядаю всередину. Крайній біля вікна — президент. "О, Віктор Федорович, ви? Добрий день". Він кивнув — мовляв, заходь.
— Із Януковичем було ще два мужики — якийсь американець і переводчик, — каже Петро Шатунов. — Усередині дуже красиво — крісла м'які, шкіряні. Столик маленький. На ньому випивка і закуска — сир, ковбаса. Мені не боязко було. Янукович нормальний, простий мужик. Питає мене: "Як жизнь?". Кажу: "Та як? З утра до вечора прожили, та й слава Богу". Американець став сміятися, тикає на мене пальцем, фотографірує. Його зачудило, на моїй кепці написано "США, Каліфорнія". А він звідти. Тоді мене як понесло. Кажу президенту: газу в селі немає, з 2006 року ведуть. Люди грошима скинулися, по 800 гривень віддали, а толку ніякого. Сміється: "Газ буде". Узяв карту на столі, обвів село червоним олівцем. І пенсія, кажу, в людей маленька. От баба моя хворіє, а лічитися нема за що. Кивнув головою, до столу припрошує. Каже: "Гукай жену, і її пригостим". Говорив президент українською, тільки акцент, як у прем'єра Азарова. Кажу: "Нє, жінка побоїться з такими поважними людьми зустрічатися. Та й ходить вона погано. І я не буду, не п'ю". Президент питається, за кого голосував на виборах. Кажу: "Та за вас же. Тоді й помітив, що народився з вами в один день і в той же рік — 9 липня 1950 року". Янукович засміявся: "Шо хоч в подарок?". Не знав, що відповісти. Він стягнув з руки годинник і дає мені. "А це бабкє твоєй", — простягнув коробку цукерок. Я подякував та й пішов, бо вже не знав, про що з ним балакати.
У Костівці близько 20 хат. Багато пусток, заросли бур'яном. Немає ні магазину, ні школи, ні будинку культури. Люди їздять скуповуватися до сусіднього села. Дороги неасфальтовані. Більшість жителів пенсіонери. Молодь виїхала до райцентру, за 25 км.
Петро Шатунов працював трактористом у колгоспі. Коли той розпався, доробляв до пенсії охоронцем у місті Кременчук на Полтавщині. У нього двоє дітей. Донька Тетяна живе у Кременчуці, син Віктор — на Черкащині.
Петро Іванович веде на поле, де приземлився вертоліт. Показує три глибокі сліди від коліс. Неподалік того місця живе Віктор Юр.
— Да, був вертоліт, — у дворі зустрічає 75-річний Віктор Іванович. Одягнутий у розтягнений плетений светр, узутий у калоші. — Прийшли до мене два мужики в чорних костюмах. Питають: "В селе магазин есть?". Кажу, немає. "А кафе? А хлеб у тебя есть?". Хліб є, а ви хто будете? Переглянулися між собою, один хитро так каже: "Мы — экспедиция особенная, что поля осматривает. Давай, дед, помидора домашнего, огурца". Жінка саме в погребі сиділа — картоплю перебирала. Дістали їм дві банки консервації, дав батон. Баба з погреба кричить, щоби банки повернули, бо в нас це великий дефіцит. Або щоб дали за них 14 гривень. Мужики віднесли все у вертольот. Вернулися, дали 100 гривень і бутилку горілки. Іностранна, 47 градусів крєпості. (джин "Біфітер", 0,75 л коштують 180–200 грн. — "ГПУ").
З будинку виходить Віра Юр, опирається на палицю.
— Увечері дивимося по телевізору новини, показують Януковича. На похороні якомусь був, — каже. — Чи він там не пообідав, прилетів у нас огірки просити. Та воно не голод, хай люди їдять на здоров'я.
Подароване спиртне Юри зберігають як сувенір. Цукерки, що їх приніс Петро Шатунов із вертольота, з'їли його онуки. Коробку забрали із собою. Золотий годинник продав.
— Як понаїхало міліції, машин усяких. Ми двоє суток не спали, — неохоче говорить Петро Іванович. Його фотографували, допитували. Хотіли перевірити на детекторі брехні. — Тоді приїхав один начальник із Козельщини, називати його не буду. Просить продати президентські часи. Гарні були, хоч і кварцові. З білого золота, циферблат тоненький, ізсередини написано "Президент України". Віддав їх за 3 тисячі гривень. І не жалію, бо міліція не давала спокою через них. На що витрачу гроші, ще не знаю.
Юрій Сулаєв з обласної міліції інформацію про президентський вертоліт заперечує:
— Нісенітниця. Крім одного чоловіка, цього ніхто не підтверджує.
У Хорошківській сільській раді розказують, що голову викликали до Києва в газову компанію. Приїхав, зібрав схід села і сказав: "У нас скоро буде газ". Гроші на це вже дали. З якого бюджету — не уточнюють.
У четвер в Адміністрації президента підтвердили: того дня Віктор Янукович повертався з Павлограда Дніпропетровської області з послом США Джоном Теффтом.
— Під час перельоту перекладачеві стало зле. Президент попросив посадити вертоліт, після чого зустрівся з місцевим жителем, — кажуть. — Цікавився, що тривожить людей, чим живе село. Коли повернувся в Київ, попросив міністра палива та енергетики Юрія Бойка і місцеву адміністрацію газифікувати село.
3 
1
Коментарі
11