— Бачив рекламу в ліфту? Всі дири нею заклеїли, а зремонтувати його не можуть, — зустрічає біля ліфта 12-поверхівки на вул. Краснодарській, 138 харків'янка 65-річна Анна Скебенко. 27 січня вона надіслала листа прем'єр-міністру Миколі Азарову, в якому повернула 11 грн — на таку суму уряд підвищив їй пенсію.
У листі написала: "Уважаемые депутаты, хочу передать Вам это письмо, чтобы Вы сообщили на сессии, какую пенсию повысил Азаров мне за четыре раза: июль 2012 г. добавили 1 грн 14 коп. Октябрь 2012 г. добавили 2 грн 28 коп. Декабрь 2012 г. добавили 5 грн. 32 коп. Январь 2013 г. добавили 1 грн 90 коп.
— Сейчас моя пенсия составляет 1133 грн 33 коп., и это потому, что я проработала 39 лет водителем трамвая, — продовжує Анна Скебенко. — Сейчас делают уравниловку. Скоро будем получать одинаково: кто работал 40 лет и больше и кто не работал ничего или работал где-то в тепле уборщицей. Я его добавку передаю ему — 11 грн. Юлия Тимошенко, когда была премьер-министром, сделала пенсию совсем по-другому. Я хочу, чтобы она стала Президентом Украины. У меня в 2-комнатной квартире висят плакаты Юлии Тимошенко. Прошу всех в гости".
Конверт віддала народному депутату від "Батьківщини" Арсенові Авакову. Той опублікував листа в інтернеті, пообіцяв зачитати його на сесії Верховної Ради та передати прем'єру.
Анна Трохимівна мешкає сама у квартирі в найбільшому харківському спальному мікрорайоні Салтівка. Навпроти її будинку — приватний сектор, із вікон видно труби тракторного заводу.
Господиня повільно човгає на кухню та рукою запрошує за собою. Усюди прибрано. На столі біля вікна — почата бляшанка згущеного молока й тарілка з цукерками "Рачки". Двері заліплені плакатом, на якому Юлія Тимошенко з білим тигром. По кутках пластикові папороть, пальми та лілії — лишилися з похорону чоловіка.
— Я розізлилася на Азарова. Йому хай ця надбавка буде. А своєю доплатою хай зі мною поділиться. У конверта поклала десятку і одну гривню, — розтягує слова. Невисока на зріст, губи нафарбовані яскравою помадою, вії підмальовані тушшю. На лівій щоці сіра родима пляма завбільшки як горіх. — Мало платять. Я в собезі була двічі, кажу: "Дайте мені той листочок, де пенсії розраховують". "Нет, это моя расшифровка", — сказала начальниця. Пояснила, що по гривні щомісяця буде надбавка за стаж. Обідно: ті, що не робили, отримують майже таку саму пенсію.
Із холодильника дістає половинку чорного хліба, питає, чи голодний. Коли відмовляюся, кладе назад — між упаковкою яєць та шматком ковбаси. Наливає чаю, просить не викидати використаний пакетик.
— У кармані сотка осталася до получки. Пенсії хватає на дві, максимум три неділі. Це коли лікарств не треба куплять. Дальше просто сиджу та жду почтальйона, — махає рукою. Нігті нафарбовані рожевим лаком. — Їздю на базар до "Країни" (магазин електроніки. — "ГПУ"). Там вибираю дешеве. Два рази на місяць кашу якусь купую. Окорочка курячі беру, бо м'яса тоже хочеться. На тій неділі мандаринки обрізані по 4 гривні найшла. 250 гривень іде на комуналку, маю субсидію, — сідає навпроти.
Із зеленого радіоприймача чути, як співає Марк Бернес.
— И тревожная черная степь пролегла между нами, — підспівує та схлипує Анна Трохимівна. Її голос починає тремтіти. — Оце любима моя і мужа пісня була. Муж Іван Прокоф'євич трактористом був у нашому трамвайному депо. На трамваях тяжко їздить було. То зараз керуєш ручкою, а тоді ногами всьо дєлала. Була беременна двойнєй, але через ті сквозняки в кабінах так і не могла родити, стався викидень. Муж 2001 року помер, тепер у мене тільки сестра і брат рідні лишилися, — вимикає радіо.
Додає, хотіла би познайомитися з Юлією Тимошенко та Юрієм Луценком. Вважає, їх посадили незаконно, бо Тимошенко дала тепло зимою, коли були проблеми з газом.
— Пару раз їздила до лікарні (ув'язнена екс-прем'єр Юлія Тимошенко перебуває у харківській лікарні Укрзалізниці. — "ГПУ"), але там стіки охорони, журналістів. До неї не попадеш. Даже Авакова не пускають. Брешуть, що люди за гроші там стоять. Я поїду на суд (12 лютого заплановане судове засідання у газовій справі Тимошенко. — "ГПУ") без грошей. То влада розпускає брехню. За Юлією я пішла б і в огонь і в воду.
У кімнаті починає щось рипіти, наче музика з несправних колонок.
— То настінний годинник, перший раз усі страшаються, — пояснює господиня. — Купила за 70 гривень в індуса на базарі. Він вчепився: купи, купи. Я і взяла.
У кімнаті — диван, застелений квітчастим покривалом, полірована шафа. На ній кілька чорно-білих фото. На одній — вилицюватий чоловік із суворим поглядом дивиться на портрет Тимошенко на стіні. Анна Трохимівна вмикає новини.
— Я серіалів не люблю. Новини — оце добре, треба бути в курсі, — широко всміхається, видно два золоті зуби. — Люди в нас дурні, що голосують за Партію регіонів. Там самі бандюки, своїх синів поробили депутатами, хоча неучі страшні, — сідає на диван, закидає ногу на ногу. — Я думала, опозиція більше візьме, все-таки там три партії. А воно ні — опять за гречку люди голосували. На наступні вибори опозиції треба об'єднаться, бо якщо не буде президентом женщина, то ми будемо в пропасті. Нам нужна женщина, тоді начне Україна процвітать.
1 
1
Коментарі
2