Близько 100 американців 11 січня проїхалися в нью-йоркському метро без штанів.
— Для такого флеш-мобу (спланована через інтернет масова акція в громадському місці з оговореними діями. — "ГПУ") вибрали кілька найбільших ліній нью-йоркського метро, — каже один з організаторів 27-річний Стівен Малкін. — Зібралися на платформі станції Бакерлоу. Домовилися, що по кілька чоловік сідатимуть в один вагон. Просили учасників вести себе природно, як і щодня, коли їздять у метро: читати книжки та газети, слухати плеєр. Вони не мали права розмовляти між собою. Усе це робилося для того, щоб прослідкувати за реакцією решти пасажирів. Вони не повинні були здогадатися, що це гра. Ми хотіли підняти їм настрій, спонукали бути небайдужими до людей навколо.
Без штанів у метро американці їздили годину з 15.00.
— Я одягнув облягаючі сині боксерки, взяв книжку "Віднесені вітром" і сів біля однієї жіночки, — розповідає 21-річний Алекс Фільтон. — Вона спочатку подивилася на мої волохаті ноги, відсунулася, потім узагалі підвелася і почала звинувачувати мене в тому, що я зайшов до транспорту в трусах. Я почав вибачатися, збрехав, що забув штани вдома. Побачили б ви її здивування, коли на наступній станції зайшли ще п'ятеро таких же хлопців без штанів. Жіночка почала кликати поліцію та охоронців метрополітену. Ми ледве пояснили їй, що такі умови нашої акції.
У подібному заході вже вчетверте бере участь американка Саманта, 29 років.
— Я маю веселу вдачу. Люблю жартувати, змінюватися. Сьогодні вперше не крутилася біля шафи і не мучила себе запитаннями, що одягти: спідницю, сукню чи штани. Уранці пішла на роботу у джинсах. Перед флеш-мобом зняла їх в одній із громадських убиралень. Пасажири в метро реагували позитивно. Деякі чоловіки фотографували мої ноги на телефони.
"День без штанів" уперше організували 2002-го в Нью-Йорку. Акції стали популярними у світі.
Коментарі