пʼятниця, 27 серпня 2021 00:36

"Батька 30 років вважали мертвим"

Автор: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

"Купили квартиру на виплат, — розповідає у листі львів'янка Ліля, 32 роки. — Кредит повертаємо вчасно, але ключі від житла досі у забудовника. Житловий комплекс не підключили до води й газу. Ми знімаємо кімнату в гуртожитку, хоча давно мали б жити в новобудові. Мати кличе в Німеччину, де живе і працює чотири роки. Чоловік не проти, а я не хочу їхати. Син цього року йде у школу, донька — за рік. Мрію, щоб вони росли в Україні. Тим паче, тут у нас є робота. Чи скоро з'явиться дах над головою?"

Надсилає фото з моря, зроблене у червні. Жінка в червоному купальнику тримає скибку кавуна. На звороті підпис — "Лазурне". Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.

— Ключі від власної квартири отримаєте восени. Ремонт забере багато часу й грошей. Якщо хочете заселитися до Нового року, найміть перевірену бригаду майстрів. Про заробітки забудьте. Чоловік отримає гарну пропозицію на роботі. Зарплату піднімуть у півтора разу. Роздасте борги й житимете в задоволення.

"Івана я зустріла влітку 2015-го, — пише 36-річна Олександра з Полтавської області. — Ми побралися, коли я завагітніла. Народився Денис, а за рік — Матвійко. Чоловік пробував відкрити власну справу. Але хлопці, з якими він наважився вирощувати мікрозелень і печериці, кинули на гроші. Я була проти того, щоб їхав на заробітки. Не хотіла, щоб діти по пів року не бачили батька. Та треба виплачувати кредит за квартиру. Іван поїхав спочатку у Швецію, потім — до Фінляндії. Виховувати дітей допомагала мати. Недавно все в душі перевернулося. На порозі з'явився батько, якого 30 років вважали мертвим. Він зник на заробітках у Москві. На прохання баби мати поставила йому пам'ятник. Де ми його тільки не шукали — без результату. Просить вибачити. Каже, що життя заставило переховуватися. Хоче позичити гроші на лікування. Чоловік і мати проти. А я не можу виштовхати його за двері, хоч і поводиться дивно. Де він був і від кого ховався?"

Біоенергетик запалює свічку. Обводить нею навколо фото чоловіка у кашкеті.

— Ваше ставлення до батька не поділяють ні мати, ні чоловік. Останній важко працює не для того, щоб віддати гроші людині, яка покинула вас у дитинстві. Тоді батько програв у карти велику суму. Мусив залягти на дно. Жив у Владивостоку. За 30 років не дав жодної звістки про себе ні дружині, ні матері. Лише із сестрою підтримував зв'язок, доки не померла. Не варто через батька псувати стосунки з матір'ю і коханим. Він скоро зникне так само раптово, як і з'явився. Подасться назад у Росію і не даватиме про себе знати. Скоро сім'єю переїдете до Фінляндії. Сини там підуть у школу.

"Торік від коронавірусу померла баба, — розповідає в листі 29-річний Олег з міста Біла Церква на Київщині. — Вона мене виростила, бо матері не стало рано, а батько пішов жити до іншої. Була мені дуже дорога. Картаю себе, бо першим захворів і приніс недугу додому. Після похорону зникли документи на нашу хату. Потім з'явився дядько з дружиною і повідомив, що дає мені місяць на переїзд. Показав заповіт. Тоді й виявилося, що баба не залишила мені нічого. Будинок і землю віддала молодшому синові. Я не можу в це повірити. Подався в квартиранти. Дім виставили на продаж".

Вкладає у конверт фото. Чоловік у вишиванці обнімає бабу. Та одягнена в халат і жилетку з овчини, тримає букет айстр.

— Син скористався становищем і допоміг матері скласти заповіт, доки ви їздили у відрядження. Не ображайтеся на бабу. Не вона відібрала у вас дах над головою. Навіть із небес буде вас опікати й допомагати. Влітку познайомилися з дівчиною, яка стане вірною супутницею на все життя. Брати шлюб вам краще взимку. Кілька років житимете в її квартирі, доки не назбираєте на спільне житло.

"Онуці 36, а досі не має сім'ї, — пише 81-річна Христина Тимофіївна з Житомирської області. — Дуже любила хлопця, але від нього завагітніла інша. Побрався з нею, а до Лесі продовжував їздити й писати. Я заборонила внучці зустрічатися з одруженим. Потім її ще двічі кликали заміж, але вона всім давала відкоша. Тепер вибір невеликий — або молодший на 10 років, або розлучений і безробітний. Я її прошу, щоб для себе народила дитинку. Та вона й чути не хоче. Каже, що ще буде щаслива".

— Онука знає, що говорить. Вийде заміж до кінця року, а наступного — завагітніє. Чоловік буде військовий. Жити переберуться до столиці. За її майбутнє не хвилюйтеся. Скоро тішитиметеся правнуками.

"Син Андрій наступного року закінчує школу, — пише вінничанка Наталія, 49 років. — Учитися не хоче, до тестування не готується. Таке враження, що я йому все винна, а він палець об палець не вдарить. Минулого місяця хотів стати стоматологом, тепер планує йти на дизайнера. Через пів року закортить податися в юристи. Де взяти гроші, щоб заплатити за навчання? Якщо на державне не вступить, доведеться пхати на платне".

— Нікого ви пхати не будете. Вірте у свою дитину. У вересні захоче вивчати польську. Допоможіть знайти курси. Здасть ЗНО на високий бал. Навчатиметься на дизайнера за кордоном. Отримуватиме стипендію, з третього курсу піде на роботу. Вчитися спонукайте, але свої нерви бережіть. Молодша донька навесні переможе на олімпіаді. Підтримайте її цікавість до іноземних мов.

Зараз ви читаєте новину «"Батька 30 років вважали мертвим"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути