42-річний гуморист Сергій Чудін продає на столичному майдані Незалежності збірки своїх анекдотів.
— Давайте підпишу, — зупиняє заклопотану жінку. — Як вас звати? Марина? У мене перша теща була Марина. З вас 10 гривень.
— Я думала, ви просто роздаєте, — жінка знічено витягує сім гривень.
На зустріч Сергій спізнюється.
— Вибачте, — кричить здалеку. — Сьогодні у сина свято у школі.
У фаст-фуді знімає світле імпозантне пальто, акуратно складає на спинку стільця. Його руде волосся гладко зачесане назад, на нігтях — манікюр.
— Я народився на Камчатці, — розповідає. — Був начальником радіостанції на судні. Смішно називалося: "Упертий риболовний сейнер". Один рейс тривав три місяці. Я зробив два рейси, а тоді почав возити в Калінінград ікру, краби, рибу. 240-грамова баночка ікри коштувала 50 центів, а в Калінінграді її брали за два долари.
Гумором коли почали заробляти?
— 1990-го мій приятель попросив пригнати з Москви машину. Я приїхав до знайомого, а він каже: давай 30 тисяч доларів, зведу з продавцем. Прибитий горем, вийшов на Арбат, а там якийсь чудик смішить людей. Я теж спробував, за два дні заробив 36 рублів. Дружині трохи грошей привіз.
Чудін відпиває зеленого чаю, пригладжує волосся.
— Перша дружина Наталя була медсестрою. Сини Іван і Геннадій залишилися з нею на Камчатці. Друга — Ірина — училася з Наталею на одному курсі в медучилищі. Були подругами. З обома я познайомився в один день, 25 квітня 1984-го.
Приніс тисячу доларів, а вона їх викинула у вікно
Жив з Наталею 10 років, — каже. — Скандали мені влаштовувала. Якось не ночував удома — всю ніч грузив вагони з ікрою. Приніс уранці тисячу доларів, а вона їх викинула у вікно. Хоч гроші любила. Купував їй дорогі речі, щоб не було крику. Якось зібрав клунки й пішов до мами. За кілька годин дзвонить Наталя: вернись, бо мені нічого одягти — я в старих речах на роботу не піду.
Уточнює, що парубкував лише дві години.
— Розлучився й одружився я в один день. Доти місяць уже жив з Ірою. Наталя намовляла синів, щоби били нам вікна. Тому ми виїхали в Україну. У Таценках під Києвом жила моя сестра. Купили в Обухові двокімнатну квартиру, зробили ремонт. Ірині було за 30, коли народила Артема. Пологи пройшли тяжко, довго потім лежала по лікарнях. Квартиру продали, задля грошей на лікування. Я почав записувати анекдоти на аудіокасети й продавав.
А дружина?
— Два роки Ірина сиділа з сином. А 2000-го померла. У неї був рак шлунка. Я запив, сина віддав нянькам. А 2003-го познайомився з Ларисою. Відтоді живемо разом. У неї є двоє дітей: Анюті — 17, Вадиму — 16. Усі разом знімаємо будинок у приватному секторі. Лариса теж пише книжечки з анекдотами. Взимку торгуємо ними у Москві.
Багато написали?
— Зараз п"ять, а буде 72, — запевняє. — Маю 72 теми. Підходять діти, дорослі, бомжі, депутати. Менш ніж за 3 гривні не віддаю. Якось розповідав анекдоти у Ялті на набережній. Від помічника Путіна передали 50 гривень.
Не грали в кіно, театрі?
— У кіно мене не запрошують. Кличуть у рекламу, але це — копійки. А в театр не хочу, я — людина вільна.
На корпоративних вечірках виступаєте?
— Відмовляюся. Не люблю дискотек. Там їдять м"ясо, а я вегетаріанець.
Прізвище Чудін правдиве?
— Батько теж був Чудін. Ми народжені, щоб дивувати людей.
Розкажіть улюблений анекдот.
— Мамо, я заміж виходжу.
— За кого?
— За Петьку!
— Ти що, здуріла?
— Мам! Ну я ж ненадовго.
1964, 13 травня — народився у місті Петропавловськ-
Камчатський (Росія)
1983 — закінчив Петропавловське морське училище, фах — радист
1984 — одружився з Наталею
1985 — народився син Іван, за два роки — син Геннадій
1994, 6 січня — розлучився з Наталею; одружився з Іриною, найкращою подругою Наталі
1994 — переїхали в Україну
1996 — народився син Артем
2000 — померла Ірина
2003 — познайомився з Ларисою. Живуть разом
2 
1
Коментарі