— Щодня питаю: сину, за що ти загинув? Своє горе не можу ні заїсти, ні заспати, — каже 58-річна Світлана Оврашко із села Коськів Шепетівського району на Хмельниччині.
19 грудня минув рік, як загинув її старший син 38-річний Сергій Оврашко. мав позивний "Динаміт". Він пройшов Революцію гідності. Як розпочалася війна, їздив на Донбас волонтером. Вступив до добровольчого батальйону "Айдар", був розвідником. Під містечком Щастя на Луганщині Сергій із побратимами потрапив у ворожу засідку, де й загинув. Мати не вірить в офіційну версію синової смерті.
— Він правду говорив в очі. За це його вбили свої. Сергій не боявся сказати, що у війні винні президент і його оточення. І що вони затягнуть її на 10 років, бо щодня кладуть собі до кишень золоті злитки. Прибрали його, бо знав багато. Того дня їх чекали там, куди відправили.
До війни Сергій мав будівельну фірму і торговельний склад. Жив із сім'єю в Борисполі на Київщині.
— Мав фірми, але все продав. На війну всіх вдівав, обував і годував. Зброю купував хлопцям, аби захищали державу. Вони казали, що "Динаміт" — наш негласний комбат. Він навчив воювати й любити Україну. Його чотири рази представляли до найвищої нагороди. А вручили лиш орден "За мужність" ІІІ ступеня посмертно. Дітям дали 937 гривень пенсії на двох по втраті годувальника. Я судами добилася, що дітям платитимуть по 2 тисячі. А для старшої онучки, яка вчиться в Києво-Могилянській академії, виділили державне місце.
У Сергія Оврашка залишилися дружина Леся, донька 17-річна Діана й син Данило, 6 років. Поховали військового у Коськові.
— Мені пропонували поховати його на Байковому кладовищі, — говорить Світлана Дмитрівна. — Та лишити його самого там не змогла б. Забрала додому. Онук на проводи підійшов до могилки й каже: давай ми татка одкопаєм. Пояснювала, що татка забрав Бог. Тоді Данило став на колінця, склав рученята і просив, аби Бозя відпустив татка на землю.
2 
1
Коментарі