вівторок, 20 вересня 2011 05:15

Ользі Твердохлєбовій цілував руку Медведєв

Автор: Фото: Тамара ТИСЯЧНА
  Вінниччанка Ольга Твердохлєбова у 85 років сідає на шпагат. Вона була розвідницею на фронті. На піджаку носить свої нагороди
Вінниччанка Ольга Твердохлєбова у 85 років сідає на шпагат. Вона була розвідницею на фронті. На піджаку носить свої нагороди

Вінничанка 85-річна Ольга Твердохлєбова приїхала в село Правилівка Оратівського району Вінниччини. Там зустрічалися жінки, нагороджені Орденом княгині Ольги. Таких в області 51.

На піджаку Ольги Іванівни — нагороди. Вона працювала розвідницею на фронті під час Другої світової війни. Її біографія є у книжках "Жінки України" та "Вони захищали Батьківщину". Орден княгині Ольги отримала 2009-го.

— Це мій четвертий орден, але перший український, — розповідає. — Його мали дати раніше, але до мене дійшли чутки, що коли десь там на верху побачили скільки в мене нагород, то сказали: ще почекає. Скільки всього маю нагород — не рахувала.

Показує медаль почесного ветерана Росії. На великій стрічці висить нагорода із зображенням Георгія Побідоносця. Торік у Москві її вручив російський президент Дмитро Медведєв.

— Цілує мені Медведєв руку, а я йому кажу: "Дмитре Анатолійовичу, я місяць не буду руки мити". А він: "Мені так подобається ваша мова. Знаєте, у мене є коріння в Херсоні". А я йому: "Шо ви таке говорите, Херсон — це не Україна". Він так засміявся.

Із правого боку висить медаль "За відвагу".

— Отримала її посмертно 1943-го, це моя перша нагорода. Нас, розвідниць, тоді закинули в польське місто Ченстохова. Після операції із виявлення німецького заводу з виготовлення зброї з дівчатами переходили лінію фронту. Ми вже вийшли на нейтральну зону, як почався обстріл — німці з одної сторони, наші — з другої. Пам'ятаю, розірвався снаряд і мене відкинуло хвилею вбік. Опритомнівши, поповзла у воронку: бомба не потрапляє в одне і те ж місце двічі. Наші німців відігнали. Коли закінчився бій, санітари підбирали ранених та убитих, знайшли мене. Мої дівчата загинули, а я попала в медсанбат. Коли звідти прийшла у свою частину, дізналася, що мене посмертно нагородили медаллю за відвагу. Думали, я теж загинула.

Медаль "За взяття Берліна" отримала через 20 років після закінчення війни.

— У Берліні 10 травня 1945-го загинув мій жених Саша, такий красивий, блакитноокий. Ми йшли в зоосад дивитися на екзотичних тварин. Саша крокував попереду. Він перший побачив, що з підвалу на нас наставив автомат німецький підліток. Тільки оглянувся, щоб крикнути "лягай", а тут черга з автомата. У Берліні його й похоронили. Він був переводчиком із Сибіру.

Помічає, що її фотографують, поправляє поли піджака, осмикується.

— Ще в мене є спортивні медалі, тільки я їх не взяла. Маю перший розряд із легкої атлетики. Місяць тому вдома сіла на шпагат, а встати не можу. Гукаю сина, щоб підняв. Син заходить, а мене за столом не видно. Вова похоронив дружину і сина. Зараз живе в мене і хвилюється, щоб зі мною нічого не сталося. Каже: "Якщо ти ще раз сядеш, я тобі не знаю, що зроблю". Пробувала стойку на голові робити, але вже не можу: світ паморочиться.

Зараз ви читаєте новину «Ользі Твердохлєбовій цілував руку Медведєв». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути