Із Ольгою Пригодою, 80 років, що з Переяслава-Хмельницького на Київщині, домовилися зустрітися у неї вдома. Жінка далі двору не ходить, як сказала по телефону: "Ходу нема".
Стара дерев"яна хата стоїть неподалік річки Трубіж. У дворі обпиляний стовбур акації і два кущі квітучого жасмину. Дзвінка немає, тому заходжу, голосно гукаючи, чи є хто в хаті.
— Я тут, — озивається здалеку жіночий голос. Іду на нього.
На стінах — вишитий портрет Шевченка і рушники. На ліжку викладені гіркою вишиті подушки. Навпроти дверей у саморобній рамочці висить обгорнута в целофан молитва "Отче наш". Букви на ній вишиті синіми нитками.
— У мене тут по-Божому, по-сільському. Шпалери, килими — то не моє, я люблю, щоб пахло глиною,— каже господиня.
Видно, що стіни білені давно. Дощана підлога в одному місці просіла.
Господиня — низенька, зі зморшкуватим обличчям. На шиї — намисто, на зап"ясті — мідний браслет. Сидить на ліжку.
— Треба, щоб у кожній хаті був "Отче наш". Це моя хрещениця десь прочитала. У двісті третьому годі подзвонила мені: "Тьотю Олю, у мене всякі ваші вишивки є, а такої нема".
— Повісити молитву треба навпроти дверей, — пояснює. — Зайде людина з добрими намірами, уздрить її і далі піде. А з лихими — втече. Розказувала мені знайома, що є у неї сусідка. Коли не прийде — то курка здохне, то сама захворіє, то з чоловіком полається. А то зайшла в дім, а там мій "Отче наш". Вона аж побіліла. "Ой, — каже, — я забула дома газ виключить". Як вискочить з хати, то вже год її знайома не бачила.
Вона сміється. А я знімаю зі стіни вишивану молитву. Зі зворотного боку ручкою написана інша молитва.
— А то, як загубила щось, прочитай "Вєрую", і відразу Господь покаже, де воно лежить, — радить вона.
На столі голосно торохтить телефон, поставлений у залізну миску, щоб краще чути. Ольга Григорівна бере трубку.
— Ні, жіночко, не вишила я вашому Федорові молитву. Трійця була, а я не машина. Дав Бог роботу,— каже мені, — замовили "Щасливу дорогу".
Торохтить телефон, поставлений у залізну миску
Колись знайома, ми в одну церкву ходимо, каже: "Вишийте собі "Щасливу дорогу" — ви ж часто їздите". А я справді до сестри часто в Любарці в сусідній район їздила. Це теж молитва, але коротенька, щоб ангел-охоронець у дорозі беріг, — пояснює. — Обов"язково треба вишити ім"я і число, коли народився.
Вона стверджує, що не всяка вишита молитва має чудодійну силу.
— Одна жінка перезняла мою вишивку, в сусідки. А потім її чоловік розбив мотоцикла. То, може, вона з матюками її вишивала? — припускає пані Ольга. — А я все роблю з любов"ю.
Вишила вона понад 300 молитов. Найчастіше замовляють водії. За "Щасливу дорогу" Пригода бере 10 гривень. А ще вишиває привітання з днем народження.
Пані Ольга веде щоденники. Туди записує вірші про те, що з нею траплялося. Зі стосу загальних зошитів, складених на столі, витягує один.
— Це мої курортні книжки. З покійним чоловіком багато їздила.
У віршах є інформація, як доїхати до курорту, яка там погода і які медичні процедури. Ідеться і про екскурсії. Наприклад:
"Дальше ми йдемо, де обізяни зробили село. Гора, під горою — величезний забор. Пальми товсті й високі стоять. Сюди обізяни виходять гулять".
Каже, що після одного курорту перестала вживати лаврове листя.
— Під деревами його в купи змітають. Потім збирають у мішки й везуть на завод. А в купі може пополежати днів скількись. Мені що — потім його в борщ кидать?
Устаючи, жінка спирається на дві палиці. Хода дається їй через силу:
— Коли мене запитують, як мої діла, кажу: "Хуже нєкуда, а жить нада".
До мого приїзду Ольга Пригода спекла пиріжків із ревенем, та забула віддати. Передзвонила:
— Я їх ніде не діватиму. Лежатимуть хоч і год, поки приїдеш по них.
1926 — народилася в с. Любарці Бориспільського району на Київщині
1949 — вступила в Київський геологорозвідувальний технікум
1951 — працювала геологом у Південноукраїнській експедиції: їздила по Україні, а зимувала в селі Шестірня на Дніпропетровщині
1956 — вишивальниця на фабриці художніх виробів у Переяславі-Хмельницькому
1977 — вийшла заміж за Григорія
1982 — вийшла на пенсію
1992 — помер чоловік
2003 — вишиває "Щасливу дорогу" і "Отче наш"
Нагороджена дев"ятьма медалями й одним орденом. Має 81-річну сестру Галину, яка живе в Любарцях, і 72-річного брата Олексія в Києві














Коментарі