Поетеса Олеся Мамчич, 26 років, першу збірку віршів видала два роки тому. Тоді ж народила доньку Іванну.
— На презентації книжки в Києво-Могилянці я була з величезним животом, — згадує Олеся. — Один одногрупник сказав, що більшого живота ще не бачив.
Олеся усміхається й поправляє шалик на шиї. Сидимо в київському сквері. На ній червона куртка з капюшоном, через плече вишивана гуцульська торба-тайстра. У руках похрустує пакет з надписом "Критика".
— Я дуже хвилювалася, — веде далі Олеся. — А раптом доведеться оголошувати: вибачайте, презентація не відбудеться через пологи автора. Дитину я народила через чотири дні. Ніде так не писалося, як у пологовому будинку, — запевняє вона. — Однією рукою годувала малу, а іншою писала вірші.
Розповідає, що потрапила до поетичної антології "Дві тонни", яку нещодавно презентували на Львівському форумі видавців.
— Сумарна вага всіх її учасників — дві тисячі кілограмів. Вага дві тонни, наклад дві тисячі й продають за дві тисячі копійок. Тобто 20 гривень. Окремо вказано вагу кожного поета, — сміється Олеся. — Я потягла на 46 кілограмів.
Згадує, як їздила з університетською одногрупницею в Ірпінь на творчий семінар.
— Без квитків, звісно, — усміхається Мамчич. — Дуже злі кондуктори хотіли висадити нас з електрички. Ми почали придумувати віршика про нещасних "зайців" і добрих кондукторів. І вони нас пожаліли. В Ірпені познайомилася з Василем Герасим'юком. Він вів майстер-клас і був дуже злий. Усіх, хто виступав переді мною, страшенно лаяв. Один мій вірш розхвалив, а решту порадив викинути.
Олеся згадує, як дізналася, що в її районі живуть відомі поети.
— Раніше я Воскресенку не любила, — пояснює Мамчич. — А тут класики живуть: Микола Воробйов у сусідній од мене хрущовці. А через дорогу ще й Іван Андрусяк, майбутній класик. Я його зловила на журнал "Кур'єр Кривбасу". Побачила на зупинці. Думаю: чи ж він? Дістала з сумочки нове число "Кур'єра". Клюнув! — сміється вона. — Почав розпитувати.
В одній хаті живуть чотири письменники
До лауреата Шевченківської премії Миколи Воробйова молода поетка вирішила прийти додому:
— Подзвонила в двері й кажу: "Вибачте! Я ваша майже сусідка. Чи не могли б ви почитати мої вірші й сказати своє враження?".
Поет Воробйов багато пише олійними фарбами.
— Картини він зберігає в старому непідключеному холодильнику, — розказує Мамчич. — Після одруження ми з чоловіком жили з моїми батьками. У нас було тісно, й ми почали теж складати книги в старий холодильник.
Нині Олеся сидить удома з донькою.
— Мій чоловік — фізик, — пояснює вона. — Спалахи в наших стосунках чомусь припадали на релігійні свята. Познайомилися ми на Різдво Богородиці. Потім на Різдво Христове ходили колядувати. Придивилися одне до одного на Вербну неділю. Якось разом вийшли в магазин, а зайшли в Михайлівський золотоверхий. Вінчалися згодом у цьому соборі.
Мамчич кладе пакет із книгами на лавку. Скаржиться, що на Львівському форумі накупила багато книжок, аж боліли м'язи плечей.
— Моє покоління — це "двотисячники". Було ще літугруповання "Кодло". Сідали в кав'ярнях і читали вірші "по кодлу", по колу тобто.
Додає, що багато молодих літераторів одружилися між собою.
— Скажімо, Артем і Олена Захарченки, Галя та Олег Романенки. У приватному секторі в Києві на вулиці Патріотів, за Індустріальним мостом, винайняли хату. Називали її "Комуна патріотів". Цікаво — в одній хаті живуть чотири письменники. З часом, думаю, ця "Комуна патріотів" стане літературною легендою.
1981, 28 cічня — Олеся Мамчич народилася в Києві в родині інженерів
2003 — закінчила Київський університет ім. Шевченка, факультет філології, відділення "Літературна творчість"
2004 — одружилася з фізиком Олександром Кравцовим
2005 — народилася донька Іванна; вийшла книжка "Перекотиполе"
2006 — літературна премія "Благовіст"
Член Спілки письменників
Коментарі