Два тижні тому квартиру політолога Олеся Донія пограбували. Цього понеділка злодії залізли до його помешкання вдруге. Винесли ноутбук "Соні", $10 тис. та 20 тис. грн. "ГПУ" розмовляла з Олесем Донієм за кілька днів до інциденту.
Олесь Доній, 38 років, сидить у кабінеті Центру дослідження політичних цінностей. На столі — комп"ютер і горнятко з кавовою гущею на пружку. Господар має невиспаний вигляд.
— Тільки вчора завершився з"їзд "Нашої України–Народної самооборони", — втомлено посміхається політолог.
На ньому Донія включили до виборчого списку під N37. Каже, що мало цим переймається.
— Я культуртреґер, — запевняє. — У культурі ще є трошки місця для самовираження. А політика перетворилася на бізнес.
Два роки тому Олесь Доній створив мистецьку агенцію "Остання барикада". 24 серпня 2006 у Гуляйполі на Запоріжжі вона провела фестиваль "День Незалежності з Махном".
— На кіностудії імені Довженка випросили реквізит фільму "Дев"ять життів Нестора Махна", — пригадує Олесь. — Взяли справжні гвинтівки, кулемети, тачанку.
Зі сміхом згадує, що місцеве начальство дуже нервово сприймало конкурс "Томатний лідер нації". По телефону вимагало припинити його. У конкурсі кожен бажаючий міг кидати помідори в карикатури українських політиків.
— У Гуляйполі з продажу пропали помідори. Довелося їхати за томатами в сусіднє селище, — розповідає він.
Восени 1990-го Олесь Доній брав участь у "студентській революції на граніті". Згадує про студентський "окупаційний страйк" у червоному та жовтому корпусах Київського держуніверситету.
— Нам почали шити справу по захопленню державних споруд. Мене по дорозі до університету затримали. Прикували наручниками до дверцят "бобика" і повезли до КПЗ.
У камері попереднього затримання Доній пробув три дні.
— Я там навчився, як на одній майці можна заварювати чифір. Якщо її скрутити в джгут і палити біля стінки, можна закип"ятити ціле горнятко. На сімох чоловік вистачало аж до ранку.
Дід тебе по блату влаштував до університету
Після КПЗ Донія доправили до Лук"янівського СІЗО. Там він пробув тиждень. Говорить, що за цей час трохи відпочив і відіспався. Потім у наручниках його завезли до Генпрокуратури — вимагали написати покаянну заяву.
— Намагалися шантажувати, — говорить Доній. — Переповідали такі речі, про які я лише з батьком розмовляв. Та й то — раз по телефону. Знайшли навіть невраховану помилку в моєму університетському вступному творі, — сміється Олесь. — Рили на совість. У них був єдиний прокол. Кажуть: от твій дід — історик, він тебе по блату влаштував до університету. А мій дід помер за 15 років перед тим.
Дід справді був істориком?
— Так. Доній Микола Романович, професор. Але я його не бачив ніколи. Та й мама з батьком, дідовим сином, розлучилася.
А ти одружений?
— Був. Але вже ні, — неохоче відказує. — Дітей не маю.
Згадує, як у дев"ятому класі міліція затримала його, бо на Великдень намагався пройти до Володимирського собору.
— Мені було цікаво. А міліціонер не пускав. Я йому почав цитувати Конституцію про свободу сумління. Він почав штовхатися. Мене взяли за спротив владі, — посміхається Доній. — А вже в опорному пункті, поруч із собором, написали другий протокол. Бо я був у светрику з написом латинкою. А тоді латина, — сміється Доній, — виглядала, наче щось заборонене. Заставили виправляти букви на кирилицю.
З Леонідом Кравчуком зустрічаєшся?
— Досить часто. У Будинку вчителя проводив велику акцію до 5-річчя студентського голодування й запросив його. Він прийшов, виступив. Тоді ж я видав книгу "Студентська революція на граніті".
Дістає з шафи альбом видавництва "Смолоскип".
— Пізніше я довідався, що таке плагіат. Із моєї книжки два автори зробили "вижимку". На 90 відсотків їхня робота складається з моїх цитат. "Великий злам" називається чи "Великий здвиг". Але нехай.
Чим займаєшся у вільний час?
— Раніше любив туризм. Тепер усе витіснило мистецтво. Грошей, правда, це не принесло, — уточнює Доній. — Щоб відкрити "Барикаду" в Києві, підмовив матусю продати квартиру. Жили в дідовій. А щоб відкрити її в Харкові, підмовив продати ще дачу в Осокорках, поблизу метро.
На машину хоч заробив?
— Була БМВ. Цілих три чи чотири місяці. Але недавно залізли додому невідомі, годині десь о 5-й ранку. Світили мені в обличчя ліхтариком, — похмурніє Олесь. — Машину відігнали метрів на 300. І побили її.
Дзвонить мобільний. Доній відповідає й продовжує:
— З хати нічого не взяли. Хоча ні, — каже. — Зв"язку ключів: одну — з коридору, іншу з кімнати. Потім у двох газетах написали з посиланням на міліцію, що я сам у п"яному стані вчинив ДТП. А я взагалі машину не воджу, — обурюється Олесь. — За десять років раз був за кермом. І то — на квадроциклі. А за кермо машини сідає Оксана. Це дівчина, з якою я живу. Зазнайомилися три роки тому.
Ти згадав про алкоголь...
— Не люблю горілки. Решта — спокійно ставлюся, якщо хороша компанія. Зате не курю. З другого разу кинув, хоча курив по дві пачки на день.
Серед твоїх знайомих багато музикантів. А сам граєш?
— Ось, наспівав диск. Бери, дарую, — дістає компакт, оформлений у червоно-чорних тонах, із тризубом на обкладинці. — Я наспівав його по приколу. А потім за три вечора та пів"ящика пива такий собі Сашко Недоній (псевдонім Олеся Донія. — "ГПУ") написав книжку про те, як цей диск записувався.
Олесь із шафи дістає брошуру "Пісні "Калєкції". Теж дарує.
— Там відсотків 90 правди. Скажімо, одним із предків поета Сергія Жадана був радянський партійний діяч Жданов, — хитро посміхається Доній. — А решта — творчий вимисел. Абсолютна пурга!
1969, 13 серпня — Олесь Доній народився в Києві в родині інженерів
1986 — закінчив СШ N178
1990 — голова Української студентської спілки м. Києва
1991 — закінчив історичний факультет КДУ;
2–17 жовтня — співкерівник студентської революції на граніті
1994 — депутат Київради
1999 — створив та очолив партію "Молода Україна"
2000 — відкрив у Києві арт-клуб "Остання барикада";
згодом — у Харкові
2005 — створив мистецьке об"єднання "Остання барикада"
2007, 7 серпня — N37 у виборчому списку блоку "Наша Україна–Народна самооборона"
2 
35413
Коментарі
1