— Я побачила себе у списках переможців, коли була на пошті. Як закричу від радості: "Дівки, ура! Мультиварка!" Тоді ще працювала листоношею. Емоції зашкалювали, бо давно про неї мріяла. Мультиварку подарувала невістці. Вона готувала в ній каші, тушкувала півника, випікала кекси, — каже 55-річна Олена Пидько із села Новий Бурлук Печенізького району на Харківщині.
Передплачує "Газету по-українськи" шість років. Квитанцію відправила у редакцію і виграла мультиварку.
Олена Пидько родом із села Залом Хустського району на Закарпатті.
— У Новий Бурлук я вийшла заміж. Після школи нас направили сюди на польові роботи. Жили в гуртожитку. До дівчат ходили місцеві хлопці. Так я познайомилася зі своїм чоловіком Сашею. Він старший за мене на чотири роки. За три місяці запропонував одружитися. Сказав, що нікуди мене вже не відпустить. Батько розплакався, коли взнав, що буду йти заміж. Не хотів так далеко відпускати доцю, але, звісно, не став перечити. Побралися 8 жовтня 1983 року, — розповідає Олена Василівна.
З чоловіком Олександром Дмитровичем, 59 років, виховали двох синів.
— Спочатку народився Віталій, а через чотири роки Володя. Діти живуть у Харкові. Одружені. Обидва виховують по сину. Внукам по 5 років. Народилися з різницею в два місяці. У старшого сина росте Ярослав. У молодшого — Артем. Діти із сім'ями приїжджають на вихідні. Від Харкова до нашого села 75 кілометрів.
Чоловік мій вже на пенсії. Працював усе життя в міліції водієм. Я 18 років була листоношею. Про цю професію мріяла з дитинства, бо моя мати працювала на пошті. Подобалося допомагати їй розносити листи. Маршрут мав аж 10 кілометрів. Роботи додалося, а зарплата — на 0,3 окладу. Звільнилася, бо почала турбувати спина. Працюю прибиральницею в офісі, — каже Олена Пидько.
3 
35413
Коментарі