Олександра Попова вийшла з коми за три місяці

 

18-річна Олександра Попова з Миколаєва, яку ввечері 9 березня побив 22-річний Олександр Косинов, почала говорити. Вона була в комі майже три місяці. Не могла самостійно дихати, трахея в області шиї була розтоптана, нижня щелепа розбита, ніс зламаний, мала важку черепно-мозкову травму, перелом грудини, ребер і розрив легень. Вранці 6 червня Олександра прошепотіла слово "уб'ю".

— Наверное, это было последнее, что она слышала от своего мучителя, когда он ее бил, — припускає Ірина Цвєтухіна, тітка Олександри. — Раньше Саша не могла говорить — через нос ей подвели катетер, через который заливаем перетертую еду.

Увечері 9 березня Олександра з подругою сиділа в барі на просп. Миру, одній із центральних вулиць міста. За сусіднім столом пив пиво Олександр Косинов із коханкою. Вона побачила, що в приміщення зайшла дружина Косинова, встала і пішла до виходу. В цей час Попова з подругою також виходила з бару. Коханка Косинова попросила її повернутися та забрати сумочку, що вона забула на спинці стільця. Олександра пішла до подружжя, але чоловік не віддав сумку. Сказав, щоб коханка прийшла по неї. Попова відповіла, що дівчина боїться скандалу з його дружиною. Тоді Косинов накинувся на неї, виштовхав з бару, затягнув у кущі і роздягнув.

— Говорил, что искал телефон, который постоянно звонил, — розповідає Алла Гудзь, мати Олександри. — Это Сашина подруга вызванивала ее, потому что не могла найти. Но он стянул с нее и трусы, и колготки, и лифчик, полностью голой оставил. Врачи говорят, что изнасилования не было. Но он побил Сашу и оставил на морозе — 9 марта еще холодно было. Его любовница и жена стояли рядом, и даже не пробовали оттянуть его. Они — соучастницы.

Алла Миколаївна цілодобово чергує біля дочки в реанімаційному відділенні Миколаївської лікарні швидкої допомоги:

— Працюю прибиральницею. Ходжу на роботу, щоб хоч якось розвіятися. Поки мене немає, із Сашею сестра моя сидить, Іра.

Олександра лежить в окремій палаті. Перед кімнатою вузький коридор, у якому двом людям важко розминутися. На лікарняній тумбочці в півлітрових банках стоять мед, суп-пюре, борщ-пюре та пляшечки з ліками. В палаті два ліжка. На звичайному, з дерев'яними бильцями, спить Алла Гудзь, а на високому ліжку-каталці — Олександра. Вона в малиновій футболці, трусиках і білих шкарпетках. Постійно намагається встати, підіймає то руку, то ногу, крутиться.

— Саша не розуміє, що робить, не може контролювати свої рухи. Зовсім схудла, менш як 40 кілограмів важить.

— Учора забрали з носа катетер, через який її годували, і тепер даємо їжу з ложечки, — каже Ірина Цвєтухіна. — Саша почала реагувати на слова. Відкриває рот, коли прошу, повертається. На людей, які приходять провідати, реагує по-різному. В присутності одних радіє, іншим корчить гримаси або плаче.

— У неї порушення моторики мови — через челюстно-лицьову травму, — пояснює 42-річний Олександр Дем'янов, головний лікар. — Саша поступила до нас із тиском 40 на 0 в стані клінічної смерті. Через кисневе голодування частина мозку загинула. Зараз ми робимо все, аби частина кори, яка залишилася здорова, взяла на себе функції відмерлої зони. На це піде кілька років.

×