— Часто приходить одна безпритульна. Завжди виносимо їй чогось гарячого. Заходять малозабезпечені пенсіонери. Мені не шкода їм тарілки супу чи борщу. Не раз додому декому возив харчі, — розповідає 59-річний Олександр Мрикот зі Звенигородки на Черкащині. У власному кафе безкоштовно годує бідних. Раніше їх харчувала місцева громадська організація. Проект закрили, коли міськрада відмовилася фінансувати його.
З Олександром Сергійовичем говоримо у нього в закладі. Він розділений на два зали. В обох стоять масивні дерев'яні столи. Стільці обтягнені шкірою. Меблі господар зробив сам.
До кафе заходить літній чоловік. Вітається з господарем і сідає поруч. Каже, давно товаришують. Йому приносять глибоку тарілку з борщем.
— Маю знайомого художника з села поблизу Звенигородки, — продовжує. — Телефоную: "Ти там маєш що їсти?" Соромиться, але зізнається. Завезу трохи їжі.
А це ось приходили два школярі. Питають, скільки коштує чай. Хотіли погрітися. Кажу ціну. Бачу, в них не вистачає. То так напоїв.
Дружина часто свариться на мене. Мовляв, скоро решти не буде чим давати, — повертає голову до сусіднього столу. За ним сидить дружина Людмила. Біля неї в каміні горять дрова.
— Нещодавно прихистив безпритульного хлопця, — говорить Олександр Сергійович. — Вимив його, поголив, нагодував. Накупив одягу в секонд-хенді. Живе у моєму старому будинку. Допомагає іноді по господарству, на території кафе. Гроші даю, коли просить. А він часто тікає. Гроші на гральних автоматах просаджує. Оце знову десь пішов. Шукатиму. Не можу покинути, бо це жива душа. Хочеться допомогти. Та йому це все не треба. Голодна й холодна вулиця — ближче.
Олександр Мрикот виріс без батька у сім'ї з сімома дітьми. Сам має сина — тренера з кікбоксингу. Раніше шив вироби зі шкіри. Зараз робить дерев'яні столи. 2014-го першим на Звенигородщині започаткував волонтерський рух допомоги українським військовим на Донбасі.
— Як тільки-тільки почало все колотитися, вирішив допомагати військовим, — каже Олександр Мрикот. — Зібрав підприємців. Складалися коштами на АТО. А скількох атовців безкоштовно в кафе годував, навіть не згадаю.
3 
1
Коментарі