Минулої неділі лідерові гурту "Воплі Відоплясова" Олегу Скрипці виповнилося 45 років.
— Та не люблю я про свої дні народження розказувати, — говорить співак телефоном. — Відзначав його у вузькому колі в Києві. Дуже скромно, з батьками і трьома друзями. Вони не пов"язані з шоу-бізнесом. Але знають, що саме я найбільше люблю. Подарували мені пів 15-літрового відра полуниць. Колись мені на 15-річчя батьки вручили кошик полуниць, і я вважав це найкращим подарунком у світі.
— Тату, свидко йди сюди! — чути в слухавці голос молодшого Олегового сина Тараса, якому 10 серпня виповниться 2 роки. Але співак веде далі:
— Іще друзі подарували ситар (індійський струнний щипковий інструмент із родини лютневих: корпус із гарбуза, сім основних і 13 резонансних струн. — "ГПУ"). Привезли його з Бомбея. Я на ньому не вмію грати, але буду вчитися. Також одержав кілька збірок з українськими піснями. У мене дома велика бібліотека, займає цілу стіну. Так сталося, що в українській школі я не вчився (Олег Скрипка народився в місті Ходжент у Таджикистані. — "ГПУ"). Тому зараз проходжу "шкільний курс" — читаю Івана Франка, Івана Нечуя-Левицького, Григорія Квітку-Основ"яненка. Думаю, я в кращому становищі, ніж сучасні діти. У школі я читав Федора Достоєвського, Антона Чехова і Миколу Гоголя. І сприймав їх узагалі не так, як зараз. От недавно перечитав "Лісову пісню" Лесі Українки — треба було по роботі. Запропонували поставити музичні номери у виставі з професійними акторами, але в останню мить усе зірвалося. Завжди так: 80 відсотків пропозицій не здійснюється.
Зараз проходжу "шкільний курс" — читаю Франка, Нечуя-Левицького, Квітку-Основ"яненка
У співака тричі дзвонить мобільний. На 27 червня він готує етнофестиваль "Країна мрій" на Співочому полі в столиці.
— Цього року "Країна" пройде під екологічним гаслом "Бережімо природу для майбутніх поколінь". 16 травня ми презентували його акцією на Замковій горі. Народ туди ходить пити пиво, хоч це й історична пам"ятка. А прибиральникам із комунальних служб залізти туди ліньки — високо. Кілька сотень людей на наше прохання збирали на Замковій сміття. Потім улаштували вечорниці, зварили козацький куліш. Але зараз переймаюся через фінансування фестивалю. У міністерства культури грошей узагалі немає. Тому ти як на пороховій бочці сидиш до самісінького відкриття фестивалю й рахуєш: вистачить чи не вистачить коштів запросити того чи іншого артиста.
На початку року Олег став послом програми "Вільнюс — Європейська столиця 2009". Питаю, чи їздив до Литви.
— Та я вас прошу, — відповідає роздратовано. — Написали на якомусь папірці у високих кабінетах, а потім виявилося, що грошей на поїздки нема.
3 
1
Коментарі