— В історії хвороби написали "невідома". А між собою звемо її просто Оля, — говорить медсестра Тетяна Дядченко із селища Котельва Полтавської області. 6 квітня до тамтешньої лікарні міліціонери привезли невідому жінку. Вона не вміє ні говорити, ні писати. Хто і звідки — розказати не могла.
Жінка спить на лікарняному ліжку, вкрита з головою. Медсестра торкає її за плече. Вона розплющує очі, сідає на ліжку по-турецьки. Простягає руку для привітання, усміхається. На вигляд їй років 25.
— Міліціонери знайшли її за 10 кілометрів від Котельви на дорозі до села Велика Рублівка. Почали допитуватися, а вона тільки звуки якісь видає. Документів при собі не мала. Стали вже тут узнавати, чи вміє читати, писати. То нічого толком не зуміла. Ти ж Оля? — питає.
— А-а-а... м-м-м, — силується відповісти та.
Жінка була одягнута в нічну сорочку, кілька футболок, великий бушлат і джинси. На ногах — чорні дуті чоботи. З дірок визирали пальці. В руці тримала лакований гаманець. Там було 9 грн і два фантики від карамельок "Рошен". Її викупали, нагодували супом, пшоняною кашею і тертим буряком. Після того проспала добу.
Біля ліжка на тумбі лежить гребінець, мильниця та білий рушник. Медсестра Тетяна Назаркевич дістає з кишені флакон рожевого лаку для нігтів. Жінка відкручує пензлик, повільно фарбує ліву руку. Манікюр виходить акуратний.
— Лак я їй обіщала, — пояснює медсестра. — Чистюля така. Як тільки збираємося купатися, сама роздягається. У ванній плюхається, як дитина. Миється старанно, кожен нігтик натирає до блиску. Повели до гінеколога, дерматолога, венеролога, зробили рентген. Зі здоров'ям все в порядку.
Із сусідньої палати зазирає 58-річна Ніна Павлівна. Простягає аркуш у клітинку. Просить щось написати. Дівчина бере ручку, повільно пише літери А, В, Н, З, Р, М. Внизу виводить Б, Р, Т, Л, Е. Після кожної літери піднімає голову — хоче, щоб її похвалили.
— Крутили ці букви, як угодно. Не можем понять, що значать, — каже Тетяна Назаркевич.
13 квітня з Макіївки Донецької області приїхали родичі жінки, невістка Наталія з кумою. Побачили сюжет у теленовинах. Розповіли, що 30-річна Олена Стрюкова втекла з дому. До Полтавщини пройшла близько 500 км.
— Говорю ей, Лена, зачем ты опять ушла? Она начала плакать, обнимает, — каже Наталія. — Зникає постійно, більш як п'ять днів удома не буває. Цей раз відвезли її до тітки, за 20 хвилин їзди від нас. За кілька днів приїхали забрати, а тітка каже: "Немає Лєни, пішла". Вона в нас дівчина любвєобільна. Як хочеться ласки мужчини, одразу в поход іде. Раз знайшли її в селі в Тельманівському районі на Донеччині. Познайомилася з місцевим німим хлопцем Вовкою. Він справний, Лєні понравився. Не хотіла звідти йти. Можна було б і засватати. Але ж вона не постійна, нового ухажора буде шукати. У Макіївці її всі знають. Як не приходить кілька днів — не боїмося. Всюди її нагодують, зігріють.
Олена пішла з дому в білій куртці й чоботях на підборах. Дорогою одяг зник.
— Мабуть, підвозили дальнобійники. Вони й дали бушлат, — каже родичка.
Мати Олени померла п'ять років тому від раку, батька не стало 15 років тому. Живе в родині брата. Він навчив її деяких літер. Мову жестів вчити не схотіла, з німими людьми спілкуватися не любить. Кілька разів її відправляли в інтернат для глухонімих. Звідти тікала.
— Вилізла на дах, а потім по дереву на землю спустилася. Інший раз вирила під огорожею яму й проповзла, — розказує Наталія. — Вдома любить дивитися телевізор. Розглядає картинки в книжках, гортає журнали мод. Дуже хоче дитину. Грається з малою племінницею в ляльки. Разом по вулиці катають дитячі візочки.
Зараз Олена багато їсть та спить. За два тижні вона схудла на 10 кг.
— Коли приїхали додому, купила їй блиск для губ і помаду. На голові зробили меліровку. Вона скривилася, що не подобається, — розказує телефоном Наталія. — Вийшли разом гуляти, я від неї ні на крок. Лєна це помітила, покрутилася і в квартиру зайшла. Хоче вернутися на Полтавщину. Їй там сподобався якийсь міліціонер.
3 
35413
Коментарі
1