55-річного Миколу Сорочука в селі Осова Костопільського району на Рівненщині прозвали Бомжем. Сам він називає себе Робінзоном. Десять років тому чоловіка вигнали з хати батьки і він перебрався жити на болото.
Цієї зими вони помирились. У день нашого приїзду Робінзон ночував у батьків у селі Майдан-Липенський уже сусідньої Волині — дві області розділяє лише межа-канавка між селами.
— То ви до нашого Бомжа приїхали? — питає 71-річний батько Миколи Сергій Сорочук. — Он він, за столом. Жере, як свинюка!
— Ану, цить! — озивається з лавки низький чоловік у подертому піджаку.
Робінзон снідає мискою солених грибів.
— П"яниця гіркий і лінивий. Двох жінок з дітьми кинув. До нас лише їсти приходить. Попросиш з криниці відро води принести, то він: "Давай гроші, принесу!" — скаржиться Сорочук-старший.
Оселя Робінзона стоїть на острівці серед болота. Бредемо туди по коліна у воді. Хатину Микола побудував сім років тому. Доти ночував просто неба. Вдома бував рідко — їздив по заробітках.
— Будував теплотраси у Сибіру, Молдові, Білорусії. Ну, і про дівок не забував, — підморгує. — А ще був столяром, помічником коваля, верхолазом — доки не зірвався. Тепер висоти боюсь.
Хатка з цегли-сирцю зачинена. На дверях висить колодка.
— Щоб різні придурки не лазили, — пояснює Микола. — Влітку хтось викрав мій радіоприймач. Сиджу тепер без цивілізації.
Хатинка густо вкрита соломою. Усюди висять пучки трав. На горищі господар тримає сіно, інструменти. Меблі з фанери і заліза зробив сам.
— У мене навіть холодильник є, — показує фанерний контейнер біля віконця. Тримає в ньому хліб, шматок сала в газеті та півлітрову банку з домашньою сметаною.
Сину не дзвонив, бо стидно
— То моя зарплата, — киває на харчі. — Плету кошики з лози та соснової щепи, роблю солом"яні капелюхи.
За хатиною в Миколи є город. Вирощує розсаду капусти на продаж і буряк. Улітку збирає в лісі чорниці та гриби, які солить у діжці. Весною точить березовий сік.
Цеглу робить сам. На подвір"ї в нього є глиняна яма. До глини Микола додає солому, тріски. Селяни купують її на грубки та мури по 50 коп.
Поряд із хатиною Робінзон звів лазню і туалет.
— Натаскав білої цегли з села, там ферма розвалилася, — машинально скручує цигарку з газети.
Насипає у папірець махорки:
— Зілля знайомий вирощує. Інколи і багно з болота курю.
На дачі Робінзон живе влітку та навесні.
— Зимою холодно, а восени мокро. Але хату я утеплю, — запевняє. — Залишу її у спадок синам.
Із першою дружиною Катериною Микола познайомився на заробітках у селищі Рафалівка Володимирецького району. Тоді йому було 30 років. Коли народився син Сергій — пішов від неї.
— Набридло сваритися, — пояснює. — Недавно син приїжджав, написав фломастером на заборі номер своєї мобілки. Але я не дзвонив, бо трохи стидно.
Другу дружину Любу Микола покинув у Тростянці. Жінка сама виховує сина Степана. Аліментів Робінзон не платить.
Докурює цигарку, приміряє засмальцьовану зелену краватку. Каже, збирається на роботу.
— Працюю на одну багату сім"ю, — каже. — Обіцяв за два тижні домурувати туалет. Вони мені грошей дадуть і зерна або картоплі.
З роботою Робінзонові не щастить. Замовники просять прийти наступного ранку.
— Гайда в Майдан! — каже він. — На Волині люди бідніші, поїсти дадуть, — переходить канаву між селами.
У волинському селі Робінзона приймають радо. Знайомі наливають сто грамів і дають закусити.
Голова сільради Малого Мидська Ольга Шурма, 54 роки, двічі на місяць відвідує Робінзона. Привозить йому продукти.
— Прописаний він у Майдані, але живе на нашій території. Привожу крупи, хліб, молоко і сметану. Інколи з райадміністрації присилають одяг і взуття.
Кілька років тому до Робінзона попросився жити чоловік із Майдану. Але Микола йому відмовив, бо сприйняв за душевнохворого. Потім того чоловіка забрали до притулку — він обморозив собі взимку пальці на ногах і відрубав їх сокирою.
1951, 15 квітня — Микола Сорочук народився в селі Майдан-Липненський Маневицького району Волинської області
1969 — забрали до армії в місті Керч, Крим
1981 — одружився з Катериною
1982 — народився син Сергій
1984 — на будівництві в селі Тростянець познайомився з Любою
1987 — у них народився син Степан
1997 — батьки вигнали Миколу з дому
2000 — побудував хату на острові в селі Осова Костопільського району на Рівненщині
1 
1
Коментарі