"Донька Оксана зустрічається з одруженим чоловіком, — пише Валентина Семенівна з Тернопільщини. — Він має двох дітей. Лишати свою сім'ю заради Оксани не збирається. Саша — багатий, дає доньці гроші. Але на що вона розраховує, ми з батьком не розуміємо. Їй 32 роки. Дітей не має. Просимо, щоб порвала з ним і почала зустрічатися з чоловіком, який може стати їй парою".
Листи коментує київський біоенергетик Валентина Гавура. Кладе долоню на фото Оксани. Синьоока білявка тримає на руці метелика. У вухах — навушники.
— Оксана сподівається, що колись Олександр таки розлучиться з дружиною заради неї. Чоловік уже намагався піти з сім'ї. Але там не все так просто. Майно, яким він зараз володіє, належить тестю. Між ними негласна домовленість. Якщо покине дружину, залишиться без грошей. Доньці марно сподіватися на щасливий кінець. Бути коханкою рано чи пізно набридне. Хотітиме більшого. До Нового року зустріне судженого. Поберуться наступної осені.
"Майже п'ять років живемо з чоловіком біля моїх батьків, — пише 36-річна Тетяна з Кіровограда. — Поруч продається хата сусідки. Її нам хочуть купити батьки. Чи варто там селитися? Бо ми хотіли інший дім — у центрі села, добротний, цегляний. Але його досі не виставили на продаж. З року в рік обіцяють. Маємо сина Максима, якому 5 років. Мріємо з чоловіком про дівчинку, але поки що не можемо наважитися. Є у мене подруга-кума Оксана. Вона добра й гарна. Скоро виповниться 35 років, але досі незаміжня. Хоча мріє про сім'ю. Працює продавцем-консультантом у магазині".
Надсилає паспортні фото — своє й Оксани. Подруги схожі між собою. Мають коротке чорне волосся, блакитні очі.
— Шукайте дім трохи далі від батьків. Пора налагоджувати самостійне життя. Не відступайте від своєї мрії. Перепитайте власників хати у центрі села. Через місяць-два її виставлять на продаж. Не соромтеся торгуватися. Вдасться трохи збити ціну. Наступного року завагітнієте, а подруга — зустріне свою долю.
"45 років я прожив у шлюбі із найдорожчою мені людиною, — пише Олексій Захарович із Київщини. — Торік поховав дружину Марину. Вона була мені й за кохану, й за сестру, і за маму. Я осиротів у 7 років. Ніхто мене так не любив і не розумів, як Марина. У нас було непросте життя. Виростили й поставили на ноги трьох дітей. Син Вітя женився у 19 років. Але дружина покинула й пішла до іншого. Не витримав зраду, повісився у сараї. Це підірвало здоров'я Марини. Вона мала інфаркт. Не було дня, щоб не боліло серце. Після її смерті я втратив смисл життя. Є син і донька. Вони про мене дбають, але я хочу скоріше на небо, за своєю коханою".
Надсилає фото з дружиною Мариною Павлівною. Подружжя обіймається біля хати. У руках в жінки — букет нарцисів.
— Життя без дружини здається нестерпним, але ще не час збиратися на той світ. Ви потрібні дітям та онукам. Частіше ходіть до її могили і говоріть з нею. Відволіктися від сумних думок допоможе робота. Записуйте спогади та складіть родовід для онуків.
"Сусідка робить наше життя нестерпним, — починає листа 68-річна Галина Миколаївна з Полтави. — Зла, як собака. Наші двері навпроти. Тільки виходимо з хати, як вона накидається, обзиває всіляко і дулі нам тицяє. Проклинає мене з чоловіком. Ми в шлюбі майже 49 років. Виховали двох синів, маємо трьох онуків, правнука. Чоловік став хворіти. Інсульт за інсультом, недавно ногу поламав. Я теж нездужаю. Хоча ми вже немолоді, але думаю, що це так діють прокльони сусідки. Сама вона ніколи не хворіє. Наша онука хоче стати сурогатною мамою. Ми переживаємо, чи варто на це зважуватися. Чи зможе вона виносити і віддати дитя?"
Біоенергетик сканує долонею фото онуки Марини. Вона у зеленій блузі, із намистом на шиї.
— Марина відчуває гостру потребу у грошах, тому зважується на сурогатне материнство. Якщо виносить і віддасть дитину, впаде у глибоку депресію і ніколи собі цього не пробачить. Онуці краще відмовитися від затії. Ігноруйте поведінку сусідки. Захиститися від прокльонів допоможе ладанка. Зберігайте в оселі свячений мак.
4 
35413
Коментарі