"Розмовляю, а по моїх ногах бігають мурашки. Я хоч зараз готова станцювати на битому склі", — розповідає 48-річна Наталія Сенченко з Вінниці.
У ресторані "Над Бугом" відзначає 50-річчя місцевий бізнесмен. Наталія з"являється на сцені в яскравій циганській спідниці.
— Пошита з 20 метрів чистого шовку, — хвалиться.
На очах у глядачів розбиває молотком пляшки з-під пива. Босими ногами ступає на скалки. Танцює чотири хвилини. Жінку просять показати ноги. Порізів на її ступнях немає.
На битому склі Наталія танцює циганочку 16 років.
— На початку 90-х познайомилася з учителем езотерики Юрієм Мокрищевим, — розповідає. — Кілька днів спостерігала, як ходив по битому склу, а тоді спробувала сама.
Акомпанує Наталі її чоловік Андрій, 50 років. Як і нинішній, попередні чоловіки танцюристки — Володимир й Анатолій — були циганами. Володимир працював педіатром і рентгенологом, помер від раку шлунка. Анатолій був підлітковим терапевтом. Загинув на воді.
Другий чоловік загинув на воді
— Колись Андрій був солістом московського театру "Ромале", — пояснює Наталя. — Ми познайомилися 1992-го. За кілька років почали зустрічатися. Розписалися позаторік, 4 березня. Після концерту просто пішли до ЗАГСу. А 2006-го повінчалися в Києві, у храмі Благовіщення пресвятої Богородиці.
Каже, її бабуся Доміцеля передбачила, що вона матиме чоловіка-артиста.
— Вона ворожила на картах, і мене навчила. Інколи кидаю на таро, ворожу на рунах та Книзі перемін. Друга бабця, Варвара, перед смертю подарувала циганські сережки, які носила все життя.
Сенченки виступають у власному шоу-театрі "Шатро". Хвалиться, що в їхньому колективі виступає циганський барон Петро Огли.
— Його батько Буралі теж був бароном, прожив 107 років.
За участь у приватній вечірці беруть від 500 гривень.
Наталія та Андрій виховують сімох дітей: трьох Наталиних і чотирьох Андрієвих (двох з яких, від першого шлюбу колишньої дружини, він усиновив). Каже, на своїх і чужих їх не ділять.
— 19-річна Іра й Таня, 24 роки, танцюють із нами, — розповідає. — Але не на склі. Юля, їй теж 24, — журналіст і вчиться на економіста. Найстаршому Ярославові — 30. Він юрист, пише вірші. 28-річна Марина живе в Одесі, виховує доньку Лізу. Артем, 17 років, навчається на менеджера готельного господарства.
Каже, що має двох сестер.
— 41-річна сестра Людмила танцює в Києві. А з 45-річною Ольгою живемо на одній вулиці. Коли ми на гастролях, вона доглядає 76-річну свекруху Марію Сергіївну. Та походить із сибірських циган.
Розповідає, що 13 років тому чоловік написав музику до гімну українського козацтва.
— За це його нагородили Мальтійським хрестом і білою генеральською папахою. Цигани дружили з козаками споконвіку. Мій батько Олександр Карпенко, 80 років, був радником гетьмана Володимира Муляви. А дідусь Ульян служив у царській армії, мав два Георгіївські хрести за доблесть.
— У нашій родині абсолютний патріархат. Тому ми не сваримося, — приєднується до розмови Андрій. Він перебирає струни гітари. — От тільки Наталія дуже ревнива. Коли буду старий, мабуть, і тоді ревнуватиме.
1958, 24 червня — Наталія Карпенко народилася в родині циган у Вінниці, батько працював на будівництві, мати була домогосподаркою
1983 — від лікаря-педіатра Володимира народила доньку Юлію
1985 — закінчила Вінницький медінститут; дільничний терапевт Вінницької лікарні N 3; з"явився на світ син Юрій
1987 — народила доньку Ірину
1990 — почала танцювати на склі
1992 — чоловік помер від раку шлунка
1993 — познайомилася з Андрієм Сенченком
2001 — другий чоловік, терапевт Анатолій, загинув на воді; у Вінниці відкрили центр циганської культури "Девлеса, Ромале!"
2005 — розписалася з Андрієм Сенченком
2006 — повінчалися в Києві у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці
Виховують сімох дітей
7 
1
Коментарі