— Я пропив усе — роботу, квартиру, дружину. Одного разу так напився, що в мороз ліг спати на лавці у парку. Вранці прокинувся у лікарні з обмороженнями. Після того дав собі слово, що чарки більше до рук не візьму, — каже киянин 57-річний Василь СеменовиЧ. Він прийшов на зібрання анонімних алкоголіків до столичної групи "Фенікс". Засідання на вул. Межигірській, 87а відбуваються щодня о 19.00.
Люди збираються за півгодини до початку. Василь Семенович переминається з ноги на ногу біля входу. Чекає товариша. Він у чорній куртці, має густі чорні вуса і сиве волосся.
— Не п'ю чотири роки, — запалює. — Випивав, як і всі — по святах та п'ятницях. Спиватися почав після народження сина — виставлявся всім: сусідам, колегам, родичам і навіть незнайомим людям. Щодня приходив додому п'яний. Через це були скандали, у дружини пропало молоко. Вона двічі возила мене кодувати. Раз їй хтось порадив напоїти мене горілкою, настояною на шерсті чорного кота. Але нічого не допомагало. Розлучилися, коли синові виповнився рік. Я продав двокімнатну квартиру. Гроші просадив у кабаках і почав бомжувати. Про клуб анонімних алкоголіків почув на вулиці. Зараз працюю на будівництві, живу в гуртожитку.
У залі збираються 50 алкозалежних. Більш як половина — молодь до 30 років. Довгонога дівчина у чобітках на високих шпильках наливає собі у пластмасовий стакан чаю, з пачки бере галетне печиво:
— Щоранку мені хочеться випити. Усе почалося зі слабоалкогольних напоїв. Щовечора з подружкою випивали кілька коктейлів, потім перейшли на міцніші. У ресторанах на випивку витрачала по дві тисячі гривень за ніч. Гроші брала у батьків, бо вони багаті. Після закінчення університету шість разів влаштовувалася на роботу. Після запою вимикала телефон. Через це мене звільняли.
Засідання починають з молитви. Потім кожен по абзацу читає "12 кроків анонімних алкоголіків" — визнати своє безсилля перед алкоголем, неможливість обійтися без сторонньої допомоги і подумки доручити себе вищій силі, яка допоможе. Присутні представляються. Називаючи своє ім'я, кожен додає, що він — алкоголік.
Слово дають Олегу, 37 років. Він у блакитній сорочці і темно-синій краватці. Не вживає спиртного четвертий рік. Має будівельний бізнес.
— Горілку попробував у школі. Випивав із сусідськими хлопцями. Під час навчання в Києві пити став більше. Бувало, так напивався, що не міг іти на екзамен. Після університету я одружився. Якщо дружина казала: "Ти ж дивися, не напийся", то прилізав додому на чотирьох. Жінка закодувала на чотири роки. Завів зошит у клітинку. Кожного дня закреслював одну, рахував дні до розкодування. До кінця не втримався. Розкодувався, бо намічалося святкування 10-річчя з дня закінчення школи. Там напився по зав'язку. А потім сів за кермо і врізався у дерево. Дружина відвела мене у клуб анонімних алкоголіків.
Після засідання по залу передають чорний капелюх для збору коштів. Їх витрачають на оренду приміщення. Присутні кидають купюри по 2, 5, 10 та 20 грн.
Мухарський "зав'язав" торік
Актор і телеведучий 43-річний Антін Мухарський до клубу анонімних алкоголіків не ходив. Покинув пити торік у жовтні. Тоді на камеру пообіцяв заплатити $50 тис. тому, хто спіймає його за чаркою.
— Довго шукав спосіб, як відмовитися від алкоголю. Хотів піти до церкви і поклястися на іконі чи комусь заприсягтися, що більше не питиму. Вперше спробував алкоголь у театральному інституті. Під час зйомок програми "Ігри патріотів" пив з ранку до вечора. Програму знімали на острові Реюньйон. Місцеві сказали, що комарі переносять страшну інфекцію, яка викручує суглоби. Для профілактики порадили джин з тоніком. Починали з нього, а потім переходили на міцніші напої. Тепер радію, що "зав'язав".
7 
35413
Коментарі