Федір Новиков, 52 роки, уродженець Одещини, зустрів нас у власному кабінеті на дев"ятому поверсі київської лікарні швидкої допомоги.
Він прибрав із диванчика своє пальто і ненароком скинув на підлогу кепку.
— На гроші, — пожартував. — У армії в мене був командир, у якого все, що траплялося, було "на гроші".
Він почав обтрушувати кепку й відірвав ґудзика на її маківці.
Після того, як у Пакистані стався потужний землетрус (6,7 бала), туди вилетів мобільний наметовий шпиталь з України. Розташувався у горах, за 200 км від Ісламабада — в Бешамі. Начмедом там був Новиков.
— Я підготував список тем, якщо ви не проти, — лікар дістав із кишені стос папірців. — Працювали ми цілодобово... — почав він. — Якщо хочете — куріть, — вказав на білу мармурову попільничку. — По сусідству діяла лікарня на кшталт нашої районної, але можливості в неї були незначні.
У нього розривався телефон. Пан Федір не реагував.
— Хворих привозили за 50–60 км. "Ти де живеш?" — питаємо. — "За чотири години ходу, в горах". Оплачували нашу працю скромно, — продовжив він, — 30–35 доларів добових. А фахівців потрібно цінувати!.. — наголосив. — Це те, що я хотів сказати у четвертому пункті. — Новиков перегорнув сторінку, написану від руки. — Головне, щоб у такі поїздки не їздили статисти. В останній їх майже не було. Це не обов"язково писати. Але так воно і є.
В армії у мене був командир, у якого все траплялося "на гроші"
До кабінету зазирнув лікар у блакитному халаті.
— Олексію Васильовичу, заходьте, не соромтеся! — вигукнув Новиков. — Я вам дам гребінець і бритву, приведете себе до ладу. — Федір Микитович майже силоміць затягнув колегу до кабінету. — Він — один із найдосвідченіших наших хірургів, — пояснив.
Пан Олексій, років 50, мовчки став біля умивальника й закурив.
— Оце, — показав господар кабінету фото у комп"ютері, — дівчинка Зіба. Її привезли на 11-ту добу, дуже виснажена була, але лишилася жива.
Перед тим, як скласти папірець учетверо й покласти на стіл, він ще повідомив, що шпиталь працював у Пакистані 32 дні; денна температура становила 25–30 градусів, нічна — 10–15.
Почувалися в Пакистані чужим?
— Навпаки, ми привезли туди цивілізацію. Біотуалети, душ, з України передали армійську установку ДДП. Не знаєте? Це така серйозна техніка, навіть сауну можна зробити. Два намети, чотири душові установки. Ми мали виділену лінію Інтернету. Публікації про себе роздруковували й вивішували на інформдошку. Дзвонили додому, але мобільні там не працювали.
А оце, — показує ще одне фото, — колеги оперували жінку в сусідньому шпиталі, за 50 км від нашого. У неї розійшлися шви, то ми її прооперували й виписали в чудовому стані.
Казали, що пакистанського хлопчика, який народився у шпиталі, батьки назвали Тарасом.
— Для новонароджених ми вибирали найкращі імена, — підтвердив він. — І, до речі, годували пацієнтів разом із лікарями. Щоправда, через піст деякі хворі відмовлялися приймати навіть пігулки, тому ліки вводили у вену чи м"язи. Слава Богу, піст скінчився на 15 день.
Ми привезли туді цивілізацію — біотуалети, душ
Постукавши, зазирнула медсестра. Пан Федір швидко переговорив із нею.
— Наші жінки не виходили за межі шпиталю, — продовжив розповідь. — Удень на пакистанських вулицях можна зустріти тільки чоловіків, парубків та дітей. А це — їхні медсестрички, — знайшов він фото двох арабок. — Спочатку боялися, а на третій день одна показала обличчя. Місцеве населення було дуже занедбане. Хвороби — задавнені: пневмонія, інфекції... Двоє наших захворіли там на пневмонію.
— Одна, — виправив пан Олексій.
— Терентьєва теж лежить! — відгукнувся Новиков. — Захворіла там, а висипка з"явилася вже вдома.
Я поцікавився, чому людей манить у такі небезпечні місця.
— Хтось їде, аби заробити трохи грошей — все-таки 1000 доларів за поїздку. А для тих, хто при посаді та званні, — важливий запис у біографії. Досить ризикована "галочка"... — пояснив він. — Дивіться, яке цікаве фото, — знову показав альбом. — Це пакистанські охоронці, з одним я сфотографувався. Я дав йому фонендоскоп, а він мені — карабін.
Федір Новиков — заслужений лікар України. Працював у лікарні швидкої допомоги. 1994–1996 роки — начальник Української санавіації. Науковий співробітник Центру медицини катастроф. Дружина — лікар-терапевт.Має трьох дітей і двох онуків.
2 
1
Коментарі