5 липня 27-річний байкер Євген Окаєвич одружився з байкеркою Галиною Гранн, 33 роки. Чоловік займається ремонтом квартир у Києві, жінка працює оператором на телеканалі "1+1".

На весілля молодята запросили байкерів. Мотокавалькада зі 105 байків потрапила в Книгу рекордів України як найдовший весільний кортеж.

— Заявку на рекорд подала наречена, — рахує мотоцикли представник Книги Ігор Підчібій.

Зустріч призначена на 13.00 біля пам"ятника Богдану Хмельницькому на Софійській площі. Молодята запізнюються на півгодини. Першим приїжджає наречений. Гостей близько 60, кожен на мотоциклі у стрічках. Кортеж нареченої трохи коротший. На площу заїжджає подруга молодої Олена. Вона в коричневих шкіряних штанах, із довгою фатою на рудому волоссі.

— Нам рудої не треба, наша наречена біла і пухнаста, — кричить у рупор тамада свята. Наречений супиться. Усі скандують "Ворона" — прізвисько Галини серед байкерів. Євгена кличуть Жако.

— Ворона, иди отсюда, — кричить тамада. — Ой, сюда!

Жінка їде на мотоциклі "сузукі", позаду прив"язані бляшанки з-під пива. Шлейф бірюзової шкіряної сукні акуратно складений на багажник. На голові позолочена корона з блакитними камінцями. На правому плечі татуювання орла.

Із Софійської площі кортеж подається до центрального РАЦСу. Байкери займають увесь майданчик перед входом.

— Зійдіть із килима, — гримає розпорядниця Марія. — І перестаньте пити пиво. У залі не кричати, не бігати, сідати на стільці по обидва боки!

Байкери свистять, аплодують, кричать "гірко". У залі церемоніймейстер сердито ганяє фотографів:

— Маєте стояти аж під стінами. Якщо під час церемонії хтось зайде на килим — я замовкну.

Молодятам під ноги стелять вишитий рушник. Зверху кладуть шкіряний із написом "Жако та Ворона". Червоне вино наливають у бокали з кокосів.

Святкують на туристичній базі під Києвом. Охоронці беруть із гостей по 250 грн за вхід.

Батьки наречених приїхали в білому лімузині. Вони розкладають на траві намет.

— Женя сказав, що знайшов жінку своєї мрії. Я і благословила, — поправляє туристичні килимки 49-річна Людмила Володимирівна, мати молодого. — Невістка хароша, ми довольні. У Києві вони знімають квартиру, а ми живемо у посьолку городского тіпа на Вінниччині. На свадьбу подарували їм одіяло красіве. Закололи свиню. Привезли сало, м"ясо на шашлики, спірту. Чим могли, тим помогли.

— От, ти хоч про спірт не кажи, — соромиться чоловік Микола Леонтійович, 49 років. Він навчив сина їздити на мотоциклі.

— Був у мене мотоцикл "планєта", а потім продав, бо треба було гроші газ до хати провести. Тоді Жені купив  дитячого мопедика — такого, шо ногами толкати, — розказує батько. — він наші старі "жигулі" хотів на скорость іспитати. Розбив їх. Слава Богу, сам живий.

Мати нареченої Алла Миколаївна, 66 років, підтанцьовує під музику. Каже, що весіллям спочатку була незадоволена.

— Але Галю не переконаєш — уперта. Зате тут не сумно, мені подобається.

Неподалік байкери п"ють пиво з казана. Їхні бороди білі від піни.

У Галини Гранн це другий шлюб. Із першим чоловіком Дмитром прожила дев"ять років. Мають 10-річного сина Артура.

— Він не любив мотоциклів, був ніякий, — говорить про колишнього зятя Алла Миколаївна. — А Женя уважний, душевний.

Приятель Галини, 37-річний Олександр Крахмальніков, приїхав на весілля з Ізраїлю.

— Ворона жорстка і вперта, а Жако — лагідний, спокійний. Я їм подарунок привіз — оберіг ручної роботи з дерева і срібла. Він у формі руки, посвячений у єрусалимському монастирі.

×