"Прошу тебя, Господи, дай человеку, который сейчас читает эти строки, все, о чем он тебя попросит. И пусть он будет счастлив", — такий напис 7 вересня на своїй сторінці в соціальній мережі залишила полтавська акордеоністка 16-річна Олександра Серга. За тиждень дівчини не стало. Вона лікувалася від раку у столичному Охматдиті.
— Не можу повірити, що дитини немає, — каже 68-річна Лідія Гмиря, баба Олександри. — За що не візьметься — все получалося. У музичній школі їй нарадуватися не могли. Куди не поїде — перше місце. Займалася музикою з 8 років. Перемогла в 42 конкурсах. Вона акордеон із рук не випускала. Каже: "Бабуль, виключай телевізор, буду тобі грати". Сусіди слухали, хвалили.
На столі стоїть портрет Олександри з чорною стрічкою.
— Цим літом їй предложили у Фінляндію поїхати виступати. 20 липня виїжджати треба було. Документи всі зробили, білети взяли. Я пішла з нею аналізи здавати. За півгодини прибігає лаборант. Іспугана вся. Каже, страх погані аналізи, в організмі страшний воспалітєльний процес. Ми по всіх лікарях кинулися — ніхто нічого не говорить. Зробили флюорографію. А там опухоль між серцем і легенями.
Як із нас іздівалися в Полтаві. Вони дитину угробили, залічили. Які гроші з нас брали — це Страшний суд. Получали гуманітарку на лікарню і посилали мене на склад, щоб купувала лікарство. Там ампула по 4 з лишнім тисячі гривень. Як приїхали в київський Охмадєт, врачі жахнулися. У неї під ключицею катетер стояв копєєшний, за 3 гривні. Такі під "хімію" ні в коєм случаї не можна. А ми ж купували німецький, спеціальний. Його украли, — Лідія Гмиря затуляє долонями обличчя, тремтить від плачу. — Я всі церкви обходила, у всіх монастирях була. Немає богів, як таку дитину забрали.
До квартири заходить матір Олександри — Тетяна Борисівна. Повернулася з ринку. Скуплялася до поминального дня.
— Дочка не збиралася вмирати, — розповідає. — Вона трималася молодцем. Щодня читала Євангеліє, іконку вишивала. Кажуть, коли ікону вишиєш, зцілишся. В онкології пошесть якась — усі вишивають, — показує вишиту Казанську ікону Божої Матері. — Трішки не встигла. Німб лишилося дошити і неба трохи.
— 21 квітня раптово помер чоловік Рустам. Вена желудка лопнула. Це не рідний папа Саші. Рідний відмовився, коли вона маленька була. А Рустам Сашу любив. Вони могли годинами говорити. Він розумів її. Коли було дев'ять днів по ньому, Саша каже: "Мамочка, мені страшно. Хтось гладить мене по голові". Таке в неї відчуття було. Рустам їй часто снився. Казав, що любить, скучає, буде приходити. Це чоловік забрав доньку на той світ. О шостій ранку вона відкрила оченята, глянула на мене — і все. Я даже плакати не могла. Було відчуття, що Саша не дає.
Олександру Сергу поховали у весільній сукні 16 вересня на міському кладовищі в Полтаві. На похороні грав оркестр.
2 
1
Коментарі
1