— За тиждень до смерті я йому дзвонив, але він уже не міг говорити. Попрощався зі мною. Відчував, що довго не протягне, — розповідає письменник 59-річний Олександр Бакуменко на похороні поета Миколи Сингаївського.
22 лютого він помер на 77-му році життя. Хворів на рак.
Прощання із Сингаївським у столичному Будинку письменників починається об 11.15. Труну ставлять на сцені. До гробу по черзі підходять міністр культури Леонід Новохатько, екс-міністр культури і гендиректор палацу "Україна" Василь Кулиняк, письменник Борис Олійник. Багатьох літераторів немає, бо дізналися про смерть товариша після похорону з новин.
— Бачив його три тижні тому, коли заїжджав у гості. Микола Федорович підводився з ліжка за допомогою дружини, сам не ходив. Ми товаришували з 1985 року, — згадує Олександр Данилович. — Хоча знали один одного з 1960-х. Микола Федорович працював у мого батька заступником бюро пропаганди. Близько подружилися, коли відпочивали в Коктебелі. Жінок він називав княгинями. Не вмів брехати, був незалежним при всіх владах. Друкувався в Росії. 10 книжок там видав. Тому його там нагородили найвищим орденом: указ підписав Путін. Через це в творчих колах йому заздрили. Останні 10 років в Україні був недрукованим, хоч мав би отримати Шевченківську премію. Трудоголік страшний. Коли дзвонив і питав: "Ну як ви там?", він відповідав: "Спасибі, в трудах і молитвах". Якщо матиму гроші, то колись видам його рукописи.
Ховають поета на столичному Берковецькому кладовищі. Залишилася дружина Світлана. Прожили у шлюбі півстоліття. Вона кандидат технічних наук. До пенсії працювала в Інституті газу. Їхня донька Світлана — вихователька в дитячому садку.
— Він ніколи не задивлявся на інших жінок, — каже поет 68-річний Василь Довжик. — Привіз її з Росії, навчив української мови. Років п'ять тому в них помер син Ярослав. Мав перелом ноги, що неправильно зрісся. Лікарі настояли на операції. Коли її робили, утворився тромб. Ярослава не стало на операційному столі.
Письменник 83-річний Юрій Мушкетик разом зі старшим братом Миколи Сингаївського — Петром навчався в університеті.
— Петро писав російською, а Микола — лише українською, — згадує. — Через це вони сварилися. Микола починав разом із шестидесятниками Драчем, Коротичем, Гуцалом і Дроздом. Але коли почалися репресії, відколовся від них. Казав, що просто злякався. В нього тоді вже була дружина і двоє дітей.
Багато віршів Сингаївського стали піснями. Найвідоміші — "Чорнобривці", "Безсмертник", "Полісяночка", "В краю дитинства", "Сонце в долонях". Їх виконували Ніна Матвієнко, Світлана та Віталій Білоножки, Іво Бобул і Лілія Сандулеса.
1 
1
Коментарі