Михайло забороняв виходити на сцену: "Хочу, щоб жінка була вдома"

 

— Очі трохи втомлені, бо цілу ніч не спала — готуюся до нового проєкту. Даватиму концерт з оркестром і балетом, — каже співачка 35-річна Ярослава ПРИТУЛА. Виступає під псевдонімом Славія. Розлучається із фронтменом гурту "Дзідзьо" 37-річним Михай­лом ХОМОЮ. Зайнялася сольною кар'єрою.

З Ярославою зустрічаємося у столичному парку "Орлятко". Вона у чорних брюках із вирізами з боків і короткому топі. Її тіло засмагле, на животі видно кубики пресу. Перед фотосесією просить потримати сумочку-клатч, знімає сонцезахисні окуляри. Стає біля великого дерева й поправляє дов­ге волосся.

— У мене ніколи не виникало питання, ким бути. Скільки себе пам'ятаю, мріяла стати артисткою, — розповідає. — Малою, коли до нас приходили гості, влаштовувала їм концерти. Співала, стоячи на табуретці з маминою плойкою в руках. У 6 років виступила на весіллі. Родичка порадила матері віддати мене в музичну школу-інтернат імені Соломії Крушельницької. Закінчила вісім класів, а потім вступила в музичне училище.

Там познайомилася із Михайлом Хомою.

— Того ж літа взяла участь у фестивалі "Молода Галичина", який проходив у Новояворівську, звідки Михайло родом. Він підійшов до мене, коли заповнювала анкету учасника. Запросив на дискотеку. Під час танців відгороджував мене від усіх своєю спиною. Мовляв — це моє, не підходьте. Після повільного танцю не відпускав мою руку. Коли провів нас із подружками додому, обняв мене і сказав: "Доки не поцілуєш, не відпущу". Дівчата втомилися чекати: "Та поцілуй уже його". Я цмокнула Михайла в щічку. Поступово ми почали зближуватися. На другому курсі перед літніми канікулами він запропонував зустрічатися. У мене вдома навіть стаціонарного телефона не було. Щоб поговорити, він телефонував до сусідки, яка жила поверхом вище.

Після училища Ярослава й Михайло вступили до Київського національного університету культури і мистецтв. Орендували кімнату. Згодом перевелися на заочне відділення й переїхали до Новояворівська. Там були солістами гурту "Друзі". Згодом він трансформувався у "Дзідзьо". Ярослава в ньому вже не виступала.

— Я відкрила вокальну студію для дітей "Слава". Займалася нею 10 років. Для серйозної сольної кар'єри не залишалося ні часу, ні енергії. А Михайло повністю поринув у власну кар'єру. Йому треба було все частіше залишатися в Києві. Запропонувала винаймати там квартиру. Бо це не сім'я, якщо жити в різних містах. Переїзд до столиці став одним із найскладніших моментів. На пустому місці треба було починати все з нуля. Михайло був зайнятий. З дому йшов рано, а повертався пізно ввечері. Мені було самотньо. Часто блукала містом і плакала. Мій біль виливався у пісні. Композицію "Я тобі не мамка" надіслала на відбірковий тур Євробачення. Відповіді не отримала, але про неї дізнався продюсер Анатолій Безух. Спочатку не повірив, що то я написала. А потім допоміг зняти кліп.

Михайло не хотів, щоб я виходила на велику сцену. Казав: "Тобі це не потрібно. Я хочу, щоб моя жінка була вдома". Але сцена — це моє покликання, відмовитися від цього не могла. З Михайлом ми поступово підійшли до розлучення. Не бачила сенсу в сім'ї, де не враховують мої бажання й потреби. Але вдячна Михайлові за все. Ми разом пройшли шлях дорослішання довжиною в 20 років.

×