Мертвій Гурченко підмалювали брови й губи

Киянка 37-річна Світлана Ольховська 4 квітня повернулася з Москви. Їздила на похорон актриси Людмили Гурченко, яку 2 квітня поховали на Новодівичому кладовищі. Вона померла 30 березня внаслідок закупорення легеневої артерії. Акторці було 75.

— У суботу труну з тілом Людмили Марківни привезли до московського Будинку літераторів, — згадує Світлана. — Черга до домовини розтяглася на кілометр. Люди чекали, що опівдні приїдуть прем'єр Путін та президент Медведєв. Але нікого з чиновників не було. Об 11.30 привезли кілька вінків від уряду й Держдуми. У темних окулярах приїхали Крістіна Орбакайте з Максимом Галкіним. Діма Білан стояв збоку і плакав. Філіп Кіркоров прийшов із кількома охоронцями. Були Микита Михалков і Михайло Жванецький. Дехто з присутніх забув, що це похорон. Підходили до них по автограф.

Каже, церемонія відбувалася за сценарієм. О 12.00 катафалк із домовиною мав рушити на цвинтар, але чоловік покійної Сергій Сенін дозволив подовжити прощання на 2 год.

— Удівець був убитий горем. Коли вітався з людьми, ледь кивав головою. Сліз на його обличчі не бачила. Під очима повиступали мішки. Мабуть, кілька ночей не спав. На кількох "плазмах" крутили кадри з найкращих фільмів Людмили Гурченко.

Праворуч труни стояв великий портрет акторки часів фільму "Вокзал для двох". Віко домовини відкрили. Акторка лежала у білій сукні, розшитій золотим бісером. Родичі перешіптувалися, що в цьому платті вона мріяла вийти на сцену на наступному концерті. Сама розшивала його, доки лежала в лікарні з переломом стегна в лютому.

— Обличчя покійної було свіже. Здавалося, Гурченко просто тихенько спить. Перед похороном її стиліст Аслан Ахмадов підмалював актрисі брови, підфарбував губи, припудрив щоки. О 13.00 донька актриси Марія Корольова привезла букет білих хризантем. Це були улюблені квіти акторки. Донька підійшла до труни, вклонилася і ледь чутно сказала: "Пробач, мамо".

Із букетом червоних троянд прийшла актриса Ірина Купченко, 63 роки. З Людмилою Марківною вона знялася у фільмі "Старі шкапи".

— Люся була солдатом у житті, — розказує Ірина Петрівна. — Пам'ятаю, як під час зйомок нас, напівроздягнених, день протримали на вулиці. Раніше не було вагончиків-гримерок, які зараз є в акторів. Усі почали вередувати, вимагати покривал та теплого чаю. Люся, обмазана глиною, сиділа мовчки. У неї були закохані половина московських чоловіків. А вона обирала тих, хто не звертав на неї уваги, і зводила їх із розуму красою та шармом.

О 14.00 віко домовини закрили. За труною несли вінки й державні нагороди померлої. Усі плескали, доки труну поставили у лімузин-катафалк. Кричали "Браво, Люся, браво!". Ховали під звуки гімну Росії поряд зі співачкою Тетяною Шмигою, акторами В'ячеславом Тихоновим, Олегом Янковським.

×