"Чотири роки тому мене серед вулиці спинила жінка, — пише 32-річна Олена з Львівської області. — Я тоді зустрічалася з хлопцем, але серйозними ті стосунки важко назвати. Вона була гарно одягнена. Поцікавилася, як пройти на одну вулицю. А потім глянула мені у вічі і каже: "Ти будеш багата, але спочатку треба потерпіти". За рік я вийшла заміж. Зараз здається, що помилилася. Чоловік небагатий. Живемо від сварки до сварки. Про дітей мріяла. Тепер маю двоє і не даю ради. Чоловік постійно підозрює у зраді. Ревнивий. Ні в нього, ні в мене в сім'ї не народжувалися близнюки. От він і не може зрозуміти, звідки в нас двійня. А я хочу спокою. Іноді заплющую очі, згадую своє життя до весілля і стає мені так добре".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює свічку. Обводить навколо фото Олени — невисокої кучерявої жінки в джинсах і сірому светрі.
— Не сумуйте за холостяцькими роками. Буде і на вашій вулиці свято. Чоловікові запропонують хорошу роботу, але для цього доведеться на кілька місяців поїхати за кордон. Якщо на переїзд не наважитеся, шкодуватимете. Зміна місця проживання піде вашій сім'ї на користь. Діти швидко вивчать іншу мову. Обоє знайдете високооплачувані посади, ні в чому собі не будете відмовляти. За кілька років повернетеся в Україну і придбаєте хату.
"Матері в липні виповнилося 78 років, — розповідає в листі 56-річний Микола Петрович із Рівненської області. — Її доглядаємо з братом по черзі. Живемо в місті, але їздимо додому на кожні вихідні. Мама має проблеми з пам'яттю. Часто не впізнає, хто ми. Переміни її настрою не в силі терпіти. Посварилася з родичами. Почала виносити з хати гроші. Жертвує іншим, хоча самій потім нема за що купити хліба й молока. Одного дня образилася й переписала хату на сусіда. Він молодий і хитрий. Іноді заходить у гості. Послухає бабу, пожаліє, а сам навіть води не принесе. Тепер судимося, намагаємося повернути з братом батьківську домівку. Сусід документи відібрав. Бабу з хати не виганяє. Але каже: "Як тільки вона помре, щоб ноги вашої на подвір'ї не було".
— Найміть хорошого адвоката. Хату відсудите, якщо доведете в суді, що мати має розлади пам'яті й не завжди розуміє, що робить. Для цього достатньо довідки від лікаря. Ваша вина в тому, що залишили в хаті документи. Старенькій тепер необхідний цілодобовий догляд. Не покладайтеся, що хтось із сусідів купить хліба чи принесе молока. Заберіть її жити в місто або ночуйте в селі по черзі. Втрата пам'яті пов'язана з хворобою Альцгеймера.
"Купили дітям квартиру, а вони вирішили розлучитися, — пише рівнянка Анастасія, 56 років. — Прожили два роки. Невістка каже, що мій син її зраджує. Максим порядний хлопець. Сім'я для нього — на першому місці. Про зраду не може бути й мови. Вірю власній дитині і всіма силами допомагаю йому зберегти шлюб. Оксана вагітна. Не хочу, щоб внучка росла без батька".
Біоенергетик кладе на стіл весільне фото подружжя. Наречена тримає у руках букет лілій. За нею — мати молодого несе коровай.
— Боїтеся зараз не за шлюб сина, а за те, що половину придбаної квартири доведеться віддати невістці. Якщо бажаєте сину добра, не втручайтеся в його життя. Багато чого не договорює. У тому, що стосунки так швидко вичерпали себе, винні обоє. Народження первістка врятує шлюб, якщо забудуть про ревнощі й недовіру, почнуть шанувати особистий простір одне одного.
"Приснився покійний дід, — пише 52-річний Олексій Анатолійович із Полтави. — Дуже лаяв мене уві сні. А потім ліг на ліжко, заплющив очі і став чорніти. В кімнаті зачинилися всі двері. Піднявся вітер. Я налякався, а втікати нема куди. Прокинувся від того, що в спальні нічим дихати. Наступного дня зателефонували родичі. Кажуть, у селі хтось заліз до дідової хати. Ми туди навідуємося рідко. Поїхав, замінив побиті шибки, вставив додатковий замок. А за тиждень подзвонив товариш, з яким мали спільний бізнес. Сказав, що місце нашої торгівлі зносять. Влетіли на великі гроші, бо якраз закупили нову партію товару. Пробуємо продавати в інтернеті, але конкуренція висока. Дід хотів застерегти від неприємностей. Шкода, що я його не почув".
— Сон віщував зміни. Не хапайтеся за минуле. Вітер змін уже у вашому домі і в голові. Більше бізнесу з цим товаришем не починайте. У збитках винен він. Обіцяв домовитися про продовження оренди, але нічого не зробив. За нову справу беріться не раніше березня 2021 року. Не виставляйте на продаж дідову хату. Це ваше місце сили. Приїздіть туди, коли важко на серці.
"Онукові 29 років, а досі холостякує, — розповідає у листі хмельничанка Валерія Тимофіївна, 75 років. — Недавно привів додому дівчину. Юля виросла в селі, вищої освіти не має. Ми з донькою намагаємося пояснити йому, що це не та пара, на яку він заслуговує. Назар має два дипломи. Працює на трьох роботах. Але чути нас не хоче. Говорить, ця дівчина — його доля. Встиг їй освідчитися. Шлюб хоче брати восени. Сказав матері: "Якщо не хочеш, аби Юля стала невісткою, можеш на весілля не приходити".
Вкладає у конверт фото онука — кучерявого блондина у вишиванці. Хлопець сидить за кермом чорної іномарки.
— Хочете добра для онука, але не вам з донькою вирішувати, кого Назар візьме за дружину. З його вибором раджу змиритися, якщо не хочете, щоб залишився сам. Дівчина стане йому хорошою парою на все життя. Освіту здобуде, бо має мудру голову. Народить двох дітей.
3 
1
Коментарі