— Чоловік чув, що в місті назріває стрілянина. Приніс квитки. Сказав, мусите поїхати на тиждень-другий до родичів у Одесу. Я плакала, говорила нікуди не поїду. Не могла залишити власне житло й дачу, де все посадила своїми руками, — розповідає 35-річна Наталія Нестеренко з Одеси.
У червні 2014-го переїхала з Алчевська Луганської області з дітьми — 16-річною Аліною, 8-річною Яною та Віолеттою, 3,5 роки.
— Ніколи не забуду той від'їзд. Їхала з тугою в серці. Взяла з собою найнеобхідніші речі — літні плаття та взуття, документи. Навіть візок найменшій не брала. Бо розраховувала повернутися. У поїзді — лише жінки та діти. Таке вже траплялося, коли в Алчевську не було взимку опалення. Тоді жінок із дітьми відправляли до Криму. Тепер усі чоловіки залишалися боронити власне майно. За два тижні зрозуміла, повертатися нікуди. У місті не вщухали обстріли. Про всі жахи знала від матері. Вона залишилася там і не могла виїхати. Телефоном говорили по кілька хвилин. Мама кричала у трубку, що бомблять. Я чула, як розриваються снаряди та вилітають вікна. Потім мати розповідала, що поруч із нею вбило жінку осколком, знайому скалічило.
— Жити в родичів було незручно. Почали шукати житло. Наші речі стояли в сумках на балконі. А переїхати не було куди. Два місяці шукали квартиру через інтернет і знайомих. Нас ніхто не хотів брати, бо переселенці. Та ще й із трьома дітьми. Перший час виживали за виплати, які я перевела в Одесу й отримувала на молодшу доньку. Чоловік шукав роботу. Влаштувався далекобійником. Приїжджає додому на 10 днів раз на три місяці. Дітей почали оформляти до школи. Обрали з російським нахилом. Аби їм було легше адаптуватися. Тепер старша навчається на другому курсі медичного училища. Сама поступила на бюджет. Молодша ходить у третій клас. Звичайно, діти сумують. Старша хоче поїхати додому, аби побачитися з ріднею та друзями.
Наймолодша донька Нестеренків має вроджену аномалію центральної нервової системи.
— Вагітність проходила добре. Віолетта була крупною дитиною — вага 4200 г та зріст 54 см. На 40-му тижні мене поклали в пологовий. Почали відходити води, а переймів не було. Саме припало на вихідні 8–9 травня. Мене ніхто не дивився. Коли лікарі прийшли на роботу, були в шоці. Сказали, терміново стимулювати. За 2 години народилася донька. Була фіолетового кольору. Не плакала, а тихо стогнала. Я подивилася на її голівку — там повністю обдерта шкіра. Думаю, це й те, що дві доби була без води, викликало таке відхилення. Ми проходили магнітно-резонансну і комп'ютерну томографії. Але ніяких патологій немає. Медики не знають, як лікувати нас. У 3,5 роки донька не сидить, не ходить, не їсть. Бо не вміє жувати, не розмовляє. Лише відгукується, коли до неї звертаємося. Всю їжу перебиваю на блендері. Ми любимо Віолетту. Вона — терпляча й мила. Тому мусимо робити все, аби врятувати її.
Клініки в Ізраїлі чи Бельгії нам не по кишені. Найдешевший варіант — Росія. Збираємо гроші. Там обіцяють визначити, що з донькою.
Повертатися до Алчевська не плануємо. Мама приїжджає до нас, допомагає з дітьми. А потім знову повертається туди. Дивиться за житлом і сплачує комунальні рахунки. Інакше відберуть усе. Я втомилася жити по квартирах. Мусиш бути готовий до підняття плати. Або взагалі господар скаже виселятися. Квартиру в Алчевську якщо і продамо — то за копійки. В Одесі не вистачить навіть на кімнату в гуртожитку. Але якщо й доведеться все життя микатися по чужих кутках — це краще, ніж жити у видуманій республіці. Я не сприймаю ніяких ЛНР і ДНР з їхніми законами. Повернуся додому лише тоді, коли там буде Україна. Там усе рідне. Квартира, в яку вкладали кожну копійчину. Дачу обожнюю. Щороку приїжджала туди з дітьми наприкінці весни. І були аж до осені. Жили без зручностей, телевізора й інтернету. Це — неймовірно. Насолоджувалися природою, вирощеними на городі овочами й фруктами. Пили воду з криниці. Тут теж до нас гарно ставляться. Люди, які не заморочуються політикою, активно допомагають. Приносять необхідні речі для малих, це виручає.
Віолетту готова прийняти клініка "Кортекс" у Росії. Допомогти родині можна, перерахувавши кошти на картку Приватбанку 5168 7554 0134 6917 на ім'я Нестеренко Наталії Валеріївни.
2 
1
Коментарі