"Марку треба тримати", — сценічно вклоняється Лілія Сандулеса, 50 років. Зі співачкою розмовляємо у 727 номері готелю "Бескид" у Трускавці на Львівщині. Вона — в чорних штанах та вишневій у блискітки блузі. На шиї — срібне намисто. Волосся накручене на великі бігуді.
— Я поспала б іще. Учора пізно приїхали з Чернівців, гнали машину, таке червоне "шевроле". Міліціонери кілька разів зупиняли. "Ах, Ліліє Василівно, ну що ви так ганяєте!" — кажуть. А я люблю швидку їзду, — запалює цигарку і сідає на м"який диван.
На столику дзвонить мобільний.
— Да, Маріуце! — бере слухавку. — Конечно, мамука, конечно!
Хвилин 20 розмовляє з сестрою молдавською. Час від часу говорить російською.
— Ай, куриные могзи у него! — рубає долонею в повітрі. — Он просто взял тебя за горло! Не переживай, я тебя прошу. Все, финита ля комедия, все, моя родная! Целую крепко, Мусечка.
Наливає собі у склянку "бонакви".
— Сестра з Італії дзвонила, — каже хрипко і відпиває кілька ковтків. — Марія вже сьомий рік у Мілані працює, а чоловік тут, у Чернівцях. Переживає за нього, як за дитину. А я старша сестра, мушу дати пораду. Я всім по життю помагаю. Павлу Зіброву, як він іще на контрабасі грав, концерти організовувала. Проштовхувала локомотивчиком, щоб він потихеньку вибився в люди. Бобулу дуже багато помогла. Іще невідомо, де б він зараз був.
Зі співаком Іво Бобулом, 54 роки, Лілія Сандулеса прожила 11 років. До 2002-го співала з ним дуетом.
— Витягнула його з Чернівців, — згадує. — Кілька разів просила взяти його в концерти. В Іво прекрасний голос, але хто його чув до мене? А я з 1986-го чотири роки жила в Москві. Постійно виступала, на зйомки запрошували, по телевізору показували. Але зустріла Іво й вирішила повернутися в Україну. У нас був унікальний дует, голоси зливалися. А в сім"ї всяке траплялося, — п"є воду. — Скажу одне: я не заслуговувала на зради. Із моєї доброти користувався як тільки міг. Я устала, — переходить на російську. — Сама подала на розлучення. Чоловік якби любив, то мав би задуматися, що я 11 років тягнула все на собі — і дім, і роботу. Я не лошиця. Може, я чекала, що поїдемо за цей час кудись відпочити. Але від нього ніяких реакцій. Так і розійшлися. Бог йому суддя.
Про першого чоловіка Івана Бітяна говорити відмовляється. Наспівує: "Забудь печаль, забудь печаль…"
Я не заслуговувала на зради
— У лютому в мене був ювілей — 50 років, — веде далі. — Від нього починаю другий етап у житті, красивенький. Маю друга. Володимир, в Одесі живе, юристом працює. Розуміє мене. Це ж у нас уже така пора, що ні з початку починати, ні з кінця, — ніяковіє.
Ювілей Лілія Василівна відсвяткувала у Сполучених Штатах.
— Давно мріяла про це. Хотіла поїхати в Лас-Вегас — як зірка Голлівуду. У казино ходила, але не грала — я не азартна людина. Друзі гарний прийом влаштували. В італійському ресторані бенкет на сто осіб накрили, кухар шикарний пиріг спік — так ніхто не святкував, гарантію даю. Потім іще два концерти у Філадельфії для української діаспори мала, передачу на радіо в Нью-Йорку. Марік Кушнір усе організував. Він колись був барабанщиком у "Червоній руті". Зараз живе в Бостоні.
Каже, батьки не хотіли, аби вона стала співачкою. Родина Лілії Сандулеси живе в Маршинцях Новоселицького району на Буковині. Мати Олена Назарівна, 69 років, працювала в колгоспі. Батько Василь Федорович, 73 роки, був пекарем на хлібокомбінаті. 40-річний брат Василь служить у пожежній охороні в райцентрі.
— Телевізор у хату купили пізно, — згадує про дитинство. — Як тільки виступав із концертом, я підспівувала біля екрану. Мама сварила й вимикала. Казала йти на бухгалтера вчитися. Я від неї тікала у Новоселицю, в оркестр народних інструментів. Почала співати на сцені. Потім поїхала в Чернівці виступати, і так закрутилася кар"єра. Тепер мама каже: "Не співай так багато, не натруджуйся". Тільки недавно розповіла, що мене хрестили Лідією. Батьки принесли мене до церкви, а священик сказав, що нема такого імені — Лілія.
1958, 28 лютого — Лілія Сандулеса народилася в с. Маршинці Новоселицького р-ну Чернівецької обл.
1977 — почала співати в чернівецькому філармонійному ансамблі "Жива вода"
1982 — перемогла на конкурсі артистів естради України в Чернівцях
1987 — отримала звання заслуженої артистки України; з 1996-го — народна артистка
1991 — співає дуетом з Іво Бобулом, одружуються
2002 — розлучилася з Іво Бобулом
2008 — відзначила 50-річчя у Лас-Вегасі
Співає українською, російською, молдавською, англійською, італійською, іспанською мовами. Має квартиру в Києві та триповерховий особняк у Чернівцях. Син від першого шлюбу Іван Бітян, 32 роки, одружений, займається бізнесом у Чернівцях. Його батько Іван помер 1990-го.
3 
1
Коментарі
5