— Мої шалики зручно надсилати подругам за кордон на подарунки. Вони поміщаються у конверт, — розповідає львівська художниця 49-річна Леся Квик. Вона розписує шарфи та хустки з шовку. Також займається живописом, графікою, дизайном книжок.
Приватний будинок Лесі оточений ялинками, декоративними кущами, квітами. Також посадила грядки полуниць. Зустрічає на порозі з чорною кудлатою собакою Лаймою.
У кімнаті будинку — розмальовані жіночими образами та квітами меблі. Їх власноруч зробив чоловік-дизайнер. Леся розмалювала. З подружжям живуть син-ювелір і донька-віолончелістка.
— Шовк почали розписувати ще до нашої ери в китайській провінції Шайтунг. Японці винайшли багато технік розпису. У східних народів це було традиційне ремесло, як у нас вишивання, — говорить Леся. — Я перебрала навички розпису в подруги. Вона працювала з батиком ще в 1980-х. Тоді мали невеликий вибір одягу. Кожен сам урізноманітнював гардероб, як міг.
Шовк був дорогий і дефіцитний. Його продавали лише з-під прилавка. Фарби купували неякісні, порошкові. Треба було вміти правильно розвести їх. Тепер цим займатися легше. Тканину подруга привозить із Каліфорнії. Коштує в середньому 700 гривень за метр. У них вона якісна. Індійський шовк — ніжний, приємний, у 100 разів тонший. Але за рік розлазиться. За банку німецької фарби віддаю 80 гривень.
Показує хустку "Пастки Львова". На ній зображені риба, яка їсть Львів, двоє ангелів, квіти, сонце, серця.
— Це кулінарні, любовні й інші спокуси нашого міста, — продовжує та дістає недомальовану наволочку. На ній де-не-де видно прозорі й насичені смарагдові контури.
— Для початківців найпростіший метод розпису — вузловий. Скручуєте хустку у вузол. Вмочуєте його у фарбу. Виходять візерунки. Якщо малювати, то через фактуру матеріалу неможливо проконтролювати вигляд візерунку, — каже Леся. — Спершу тканину перу, потім натягую на рамку. Спочатку малюю контуром. Він непомітний. Якщо випрати тканину, то взагалі зникає. І розпис стає подібний до писанки. Коли я спокійна і врівноважена, то малюю без контуру. Розпис виходить вільний. Розтікається, куди хоче.
Улюблену хустку намалювала минулого літа. Так і назвала — "5 серпня". Нещодавно побачила, що в одному візерункові можна роздивитися слово "рай". Одягаю її, коли холодно. Замотую на шию, бо шовк гріє та приємний до тіла. Він — ніжний, але міцний. Прати можна в теплій воді, прасувати на низькій температурі.
Леся Квик намалювала майже 200 хусток.
— Багато робіт вважала невдалими. Відкладала в далекий ящик. Потім виймала і візерунок подобався. Або домальовувала елементи. Тоді виходило зовсім інше, — додає Леся Квик.
5 
1
Коментарі