У вівторок директор модельного агентства "Карін" 38-річна Влада Литовченко влаштувала день Святого Миколая у боулінг-клубі "Стайк". Запросила сиріт з інтернату "Дитяче містечко", що у Броварах під Києвом. Дітей частували салатами з креветок, запеченим м"ясом, солодкими напоями.
46-річний Лері Вінн — справжнє ім"я Валерій Дятлов — виходить у коридор говорити по телефону. На вечірку він прийшов із донькою Поліною, 9 років.
— Я готовий до дня Миколая. Дружина купує подарунки, а я спонсорую, — розповідає співак. Із Ксенією Поліщук він 9 років живе на Оболоні. Ксенія очолює агентство "Щасливі люди". — Цього року даруємо Поліні комп"ютер, бабусі платтячок накуплять. Якщо все заперти під подушку, Поліна впаде на підлогу.
— У дитинстві вам що дарували?
— Дитинства не пам"ятаю, а в житті мене супроводжує справжній Святий Миколай — мій близький друг Микола Ревуцький, президент корпорації "Артур". Він патологічно нежадібний. Треба переписати портрет Святого Миколая, бо мій Микола — без бороди.
19 грудня сину Лері Вінна Артемові від першого шлюбу виповнюється 21 рік.
— Народився на Миколая, але назвали Артемом, — Дятлов чухає потилицю. — Але міняти ім"я не раджу. У мене все змінилося, відколи став Лері Вінном. Навіть мама перестала називати мене справжнім іменем. Став лінивим. Змінилися стосунки з жінками, із грошима. Раніше я був розмазаний якийсь, ні фіґа не виходило. Псевдонім придумав сам. За три тижні два зошити списав різними поганялами. Потім друзі вибрали найкращий. Казали, що Лері Вінн звучить дивно, але запам"ятовується.
Співаку дзвонять на мобільний.
— Когда будешь дома? — допитується у дружини. — Ты когда приходишь, тупотишь, как слон.
— Син із вами живе?
— Та ні. У його бабусі триповерховий будинок, фамільне помістя у Вінниці. Учиться на ін"язі в педуніверситеті. На голову вищий, за мене. Зовсім не схожий на мене, доки не відкриває рота. Манера розмови — копія я, чеше моїм голосом. Пробачаю все, крім брехні. Але в Тьоми є такий синдром страуса. Нашкодить — і голову в пісок. Я з ним 10 днів не розмовляю, бо перестав ходити в універ. Музика пішла в нього, пише вдома у студії щось у стилі ритм-н-блюз.
Донька співака Поліна за столиком п"є виноградний сік, чеберяє ногами.
— Хочу вже вирости і ходити на підборах, — каже вона. — Раз знайшла на балконі мамині туфлі, а вони ж на мене великуваті. Тато спав, а я гупала по підлозі. На день народження мама подарувала мені справжній балетний костюм. Але в балетній школі сказали, що я виросла і для балерини повненька.
— До школи любиш ходити? — запитую.
— Не люблю вставати о сьомій ранку. Вчуся посередньо, на 8 і 7. Батьки наказують за погані оцінки. Лякають, що не буде у мене дня народження. Якось на фізкультурі лазили по канату. Маша, яка погано вчиться, крикнула "Нет", і я випадково разом із нею. Мені "6" поставили, я так плакала. У школі часто плачу, коли зі мною хтось не хоче дружити. Однокласниця Яся у нас дуже худа. А інша однокласниця — Валя — набрехала, що я сказала, що бідну Ясю голодом морять. І тепер вона зі мною не дружить.
6 
35413
Коментарі
2