— "Ніяких оркестрів, ніяких студій, ніяких надгробних промов, а то я встану і піду: вийде конфуз. Хай хлопці заспівають "Журавлі", "Сірьожку з Малої Бронної...", "Бери шинель" і "Цей День Перемоги". І все. Вони не відмовлять. А потім хай 2-я ескадрилья "вріже" "Смуглянку" від початку і до кінця... Спасибі й пока!" — ці слова актор і режисер Леонід Биков написав у заповіті за три роки до смерті. Він загинув в автокатастрофі 11 квітня 1979-го, коли повертався "волгою" зі своєї дачі до Києва. 12 грудня актору виповнилося б 80.
— Леонід Федорович червонів, як дитя, коли хтось у його присутності лаявся матом. Соромився носити краватку, одягав її тільки в окремих випадках. Йому незручно було їздити у власній машині — бо в друзів машин не було. Ніяковів і червонів, коли його на вулиці впізнавали перехожі, — розповідає актор і режисер Алім Федоринський.
Леонід Биков знявся в 22 фільмах. Як режисер поставив п"ять кінострічок. 1978-го почав працювати над фільмом "Прибулець" і не закінчив його. Останні 10 років жив у Києві.
1974 року фільм Бикова "У бій ідуть самі "старики" номінували на Всесоюзному кінофестивалі в Баку. Того ж року вийшла ще одна радянська культова стрічка — "Калина червона" Василя Шукшина. Партійне керівництво і кінокритики стояли на боці Бикова. Але режисер відмовився від нагороди на користь фільму Шукшина.
— У списку, де буде Василь Шукшин, я вважатиму за честь бути хоч сотим. Адже моя стрічка — це рядовий фільм про війну, а його — це справжній прорив у заборонену зону, прорив у сферу, про яку раніше й думати не дозволялося, — казав Биков.
Із дружиною Тамарою Кравченко режисер познайомився під час навчання в Харківському театральному інституті. Вона теж стала актрисою.
— Льоня приходив зустрічати її після вистав. У житті вона була смішливою. Він її дуже любив, — розповідав народний артист України Володимир Антонов.
Тамара Костянтинівна через хворобу стала інвалідом. У подружжя залишилося двоє дітей: Мар"яна, 50 років, і Олесь, 52 роки. Син із 1991-го живе в Канаді, має чотирьох дітей. У 19 років друзі попросили його покатати на батьковій "волзі". Зупинили авто біля ювелірного магазину й попросили зачекати. Через п"ять хвилин вибігли з дверей і наказали Олесю щодуху мчати. Вони пограбували ювелірний магазин. Хтось із випадкових перехожих запам"ятав номер машини. До вечора всіх затримали. Коли Леонід Биков дізнався про сина, у нього стався третій інфаркт. Нападників ув"язнили до 15 років. Олесь отримав рік "психушки".
— Мій біль, моя совість, моя провина — Олесь. Допоможіть йому повірити в людей. На нього впало стільки, що вистачило б цього горя на цілий народ, — писав Биков у заповіті.
Мар"яна працює редактором на кіностудії ім. Олександра Довженка. Живе із мамою в гуртожитку при кіностудії — 2003-го купували квартиру в Києві й попалися на гачок шахраям. Залишилися без копійки й даху над головою.
2 
1
Коментарі