— 1 лютого разом із другом зі Стокгольма вирушили в навколосвітню подорож на велосипедах. За чотири роки планували проїхати майже 70 країн. Та пандемія зіпсувала плани — 15 березня ми застряли у Львові, — каже 34-річний Валентин ЛАЗОР. Із товаришем Семом КАЛАРОЮ, 31 рік, здолав 2 тис. км. Через запровадження карантину кордони закрили.

Валентин Лазор народився в угорському місті Надьканіжа. В університеті вивчав німецьку мову та літературу. Працював менеджером. 2011-го переїхав у Швецію. Останні п'ять років підбирає персонал для мережі продуктових супермаркетів у Стокгольмі. Сем Калара родом із Філіппін. У Швецію приїхав вивчати економіку. Там працював у міжнародній компанії.

— Ми з Семом велоспортом професійно не займалися, були аматорами. Почали більше їздити два роки тому, коли запланували навколосвітню подорож. Минулого літа проїхали Швецію з півдня на північ — здолали понад 2 тисячі кілометрів. Ночували в наметі. Купалися в холодних озерах. Виробили правило — їхати, доки є сили. А відпочивати тоді, коли вимагає організм. Мандрівка має приносити задоволення, а не виснажувати.

Чоловіки звільнилися з роботи, щоб подорожувати. Мета мандрівки — зібрати гроші для міжнародного благодійного фонду "SОS Дитячі містечка", що працює у 136 країнах. Його відділення є і в Україні.

— За день долали близько 60 кілометрів, — каже Лазор. — На велосипеді кожен має майже 20 кілограмів багажу. Чимало важить намет. Часто користувалися "Ворм Шаверс" — сайтом, через який велосипедисти з інших країн безкоштовно приймають інших. На харчі в день витрачали 10 євро.

Про пандемію коронавірусу Валентин і Сем дізналися в Польщі.

— У дорозі не надто стежили за новинами. Зауважили багато людей у масках і ажіотаж закупівель у Польщі. Люди купували туалетний папір у великих кількостях. Це дивувало — для чого так багато?

Коли почули про вірус, думали, що буде, як із пташиним чи свинячим грипом — мине за кілька тижнів. Ніхто не міг передбачити, що ситуація так загостриться. Уявити не могли, що в ЄС закриють кордони — востаннє таке було під час Другої світової війни.

Через карантин чоловіки змушені були залишитися у Львові. Орендували квартиру в центрі міста.

— Знайшли житло онлайн. Платимо 320 доларів за місяць. Ходимо на закупи через день. Готуємо пасту, соуси, вермішель швидкого приготування, супи та вівсянку. На вулицю виходимо в масках. Їх прислала мати Сема. Вона — медсестра, тому змогла без проблем дістати.

Мені сподобалися в Україні православні церкви з золотими куполами у вигляді цибулин. Вдалося скуштувати деякі українські страви — котлету по-київськи, борщ — дуже смачні. Люди — чуйні та приємні. Однак не дуже потішили дороги. У нас шосейні велосипеди з тонкими шинами, призначені для рівних шляхів. Ними незручно їздити по ямах і вибоїнах. А їх на українських дорогах багато.

Перед поїздкою ми застрахували життя та здоров'я. Щоразу, в'їжджаючи в нову країну, повідомляли шведське посольство через спеціальну форму на сайті. Дипломати знають про наше місце перебування й можуть допомогти в разі потреби. Поки що повертатися назад не плануємо. Орендувати житло в Україні дешевше, ніж у Стокгольмі. Тут дочекаємося закінчення карантину.

×