24-річна Ксенія Сімонова із Євпаторії малює картини піском. Сьогодні із дев"ятьма учасниками шоу на СТБ "Україна має талант" змагатиметься за головний приз — мільйон гривень.
Фіналістів поселили в санаторії "Сокіл" у курортному містечку Пуща-Водиця під Києвом. Ксенію приїхав підтримати її чоловік — театральний режисер Ігор Паскар.
— То, что я делаю, называется песочной анимацией, — розповідає Ксенія. Вона сидить у затінку на лаві біля санаторію. — Это что-то среднее между живописью и мультипликацией. Занимаюсь этим с сентября 2008-го, когда наступил кризис. В Евпатории с мужем выпускали глянцевый журнал "Шоколад". Но когда печать подорожала, прекратили. Еще до кризиса взяли квартиру в кредит, хотели сделать ремонт и переселяться, но не успели. Квартиру отдали банку назад, денег на оплату кредита не нашли. Благодаря песку я расслаблялась, снимала стресс. Так этим увлеклась, что начали выходить неплохие картины. Друзья увидели рекламу по телевизору шоу "Україна має талант". Я решила попробовать. Отец Александр сделал мне стол для анимации. Переделал из обыкновенного кухонного, только борты прибил и фанеру поменял на стекло.
Каже, що на проект поїхала заради 9-річної Ніки Фесенко з Криму.
— Вона півроку лежить у реанімації в київському ОХМАТДИТі. Їй занесли інфекцію в пологовому будинку. Ніку навіть не можна транспортувати до Криму, потрібен спеціальний реанімаційний літак. Ми намагалися допомогти їй, зібрали гроші із прихожанами євпаторійського храму, але замало. На шоу хотіла розповісти про дівчинку, але в ефір цього не пустили. Я розчарувалася. Лише перед півфіналом серед керівників каналу знайшлася людина, яка погодилася допомогти Ніці.
Сімонова веде до свого номера в готелі. Робочий стіл у кімнаті з підсвіткою, оббитий оксамитовою тканиною.
— Це єдине, чим допоміг канал, — мацає цупку тканину. — У решти учасників купа помічників, підказують щось. А мені нікому допомагати, бо таких спеціалістів немає. Лише чоловік підбирає музику до номерів.
Із трилітрової банки висипає на скло трохи піску.
Трилітрову банку купили за майже тисячу доларів
— Це вулканічний пісок. Ним зручно малювати, він пластичний і не прилипає до скла, як морський чи річковий. Замовляли його російським геологам. Трилітрову банку купили за майже тисячу доларів. Продали з чоловіком свої мобільні телефони, щоб розплатитися. Після кожного виступу пісок розсипається, то я віником його позбираю, просію через панчоху і назад у банку. Глядачі ще аплодують, я вже ковиряюся у смітнику. Прибиральниці на шоу знають, що мій пісок викидати не можна.
За хвилини дві Ксенія малює жінку із дитиною.
— Кажуть, що я найшвидший у світі аніматор. Я цим пишаюся. Але в Інтернеті пишуть, що пісочної анімації можна навчитися за два тижні. В мене є академічна художня освіта, але й мені було складно. То лише з боку легко виглядає.
У подружжя є 1,5-річний син Дмитро.
— Спочатку залишили його в Євпаторії у моїх батьків. Удома маю ще дві сестрички: 6-річну Машу і 4-річну Настю. Мої батьки молоді, — сміється. — Мама Ірина після мене дуже хотіла дітей. Завагітніти не могла. Бо після перших пологів у неї опустилася нирка, хотіли вирізати. Довго лікувалася. Машу народила аж у 39 років. Я тоді в інститут поступила, батькам, мабуть, сумно стало. А молодша сестричка Настя народилася за компанію Маші. Мама довго із трьома дітьми не витримала: вони їй дурдом удома влаштовували. Діму забрала свекруха. Вона живе у Молдові. Хворіє, мала багато операцій, інвалід другої групи. Діма її слухається, він уже багато чого говорить. Якось я намалювала коня. Чоловік записав це на відео, переглядали запис на великому плазмовому телевізорі. Підходить Діма, показує пальчиком: "О, аф-аф". Я кажу йому, що це не собачка, а коник — "іго-го". А він тицяє на надувну іграшку-коника: "Це іго-го, а це — аф-аф". Відтоді я коней не малюю.
— Виграєте мільйон, на що потратите?
— Куплю одно- чи двокімнатну квартиру в спальному районі. На решту грошей допомогла б дітям. А як не виграю, то не знаю, де житимемо. Грошей на оренду квартири немає. У батьків теж ніде, бо ремонт затіяли. В машині поселимося, — міркує. — Маємо великий "крайслер". Там і кондиціонер є, і дитяче крісло вміщається. А гроші з часом зароблю. Мене у Швейцарію запрошують.
1985, 22 квітня — Ксенія Сімонова народилася у Євпаторії в родині військового хіміка
2002 — закінчила євпаторійський загальноосвітній заклад. Училася у міській художній школі мистецтв
2007 — отримала диплом психолога Педагогічного університету ім. Володимира Вернадського та диплом художника-графіка Кримського інституту інформаційно-поліграфічних технологій, який входить до складу Української академії друкарства, що у Львові
2007 — працює в журналі "Крымская ривьера". Вийшла заміж за редактора видання Ігоря Паскаря
2008 — із чоловіком започаткувала глянцевий журнал "Шоколад". Народився син Дмитро
з вересня 2008 — займається пісочною анімацією
3 
1
Коментарі
4